19-го июня 1858 года, Петровский парк.
Любезнейший Тарас Григорьич!
Только болезнь моя была причиной, что я до сих пор не написал Вам о Вашей повести, которая уже давно возвращена мне редакциею «Русс[кой] беседы». Конечно, всего было бы ближе самому Максимовичу написать к Вам, но он заторопился на свою Михайлову гору и поручил мне уведомить Вас, что повесть Ваша в настоящем ея виде не может быть напечатана в «Русской беседе». Я обещал Вам откровенно сказать свое мнение об этом Вашем произведении. Исполняю мое обещание: я не советую Вам печатать эту повесть. Она несравненно ниже Вашего огромного стихотворного таланта, особенно вторая половина. Вы лирик, элегист, Ваш юмор невесел, а шутки не всегда забавны, а это часто бывает невыгодно. Правда, где только Вы касаетесь природы, где только доходит дело до живописи, - там все у Вас прекрасно, но это не выкупает недостатков целого рассказа. Я без всякого опасения говорю Вам голую правду. Я думаю, что такому таланту, как Вы, можно смело сказать ее, не опасаясь оскорбить самолюбия человеческого. Богатому человеку не стыдно надеть сапог с дырой. Имея пред собой блистательное поприще, на котором Вы полный хозяин, Вы не можете оскорбиться, если Вам скажут, что Вы не умеете искусно пройти по какой-нибудь лесной тропинке.
Я все еще болен и, несмотря на некоторое улучшение, не ожидаю не только полного выздоровления, но даже и того сносно хворого состояния, в каком я находился до исхода генваря нынешнего года. Прискорбно мне, что не имею надежды скоро обнять Вас. Я не попал в свою подмосковную деревню. Я лечусь холодной водой и живу в Петровском парке, на Башиловке, на даче Мартынова. Это мой адрес.
Итак, крепко обнимаю Вас заочно. Каждая Ваша строчка доставит мне сердечное удовольствие. Я не знаю Вашего адреса и потому пишу Вам через Маркевича.
Прощайте, будьте здоровы и не забывайте искренне полюбившего Вас, душою преданного Вам
С. Аксакова.
Коментарі:
Подається за автографом: ІЛ. Ф. 92. № 60. Основна частина листа написана рукою доньки С. Т. Аксакова Віри Сергіївни. Сам Аксаков написав останні слова листа - «душою преданного Вам С. Аксакова».
Вперше надруковано у виданні: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. - С. 119 - 120, з пропусками і неточностями.
Дата в автографі: «19-го июня 1858 года, Петровский парк».
Відповідь на лист Шевченка від 25 квітня 1858 р. з Петербурга.
Відповідь Шевченка - лист від 15 липня 1858 р. з Петербурга.
Только болезнь моя была причиной, что я до сих пор не написал Вам о Вашей повести... - Див. коментар до листа С. Т. Аксакова від 14 квітня 1858 р.
Михайлова (Михайлівська) гора - хутір М. О. Максимовича поблизу села Прохорівки Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер у складі села Прохорівки Канівського району Черкаської області). У червні 1859 р. тут гостював Шевченко. Він намалював портрети Марії Василівни та Михайла Олександровича Максимовичів. У липні цього ж року по дорозі на Михайлову гору поблизу Прохорівки Шевченка заарештували. Згадки про Михайлову гору є в листах Шевченка. Зокрема 2 листопада 1859 р. він писав В. Г. Шевченкові, що Максимович йому пропонував оселитися у Прохорівці, проте місце це «не коло Дніпра, от моє лихо! Видно, Дніпро, та здалека, а мені його треба коло порогу».
Я без всякого опасения говорю Вам голую правду. - Суворий присуд Аксакова відносно повісті
«Прогулка с удовольствием и не без морали» справив сильне враження на Шевченка. Відвертий лист одного з кращих російських письменників підтвердив власні сумніви Шевченка щодо художнього рівня його творів, написаних російською мовою, і він відповів: «Сердечно благодарен вам за ваше искренно благородное письмо. Вы мне сказали то, о чем я сам давным-давно думал, но не знаю почему, не решался сказать, а вы сказали, и трижды вам благодарен за ваше искреннее, прямое слово, оно осветило мне дорогу, по которой я шел ощупью». Далі Шевченко повідомляє, що вирішив «отложить всякое писание в сторону и заняться, исключительно гравюрою...» Після листа Аксакова припиняються і Шевченкові спроби надрукувати будь-яку з повістей у російських журналах. Вперше уривки з «Прогулки с удовольствием и не без морали» були опубліковані 1881 р. у київській газеті «Труд», повний текст повісті - в журналі «Киевская старина» (1887. - №6 - 9).
...в свою подмосковную деревню. - Тобто в Абрамцево.
...живу в Петровском парке, на Башиловке... - Петровський парк - парк у північно-західній частині Москви, розпланований 1827 р. при Петровському палаці (тепер Ленінградський проспект, 40). Палац і парк створені на місці сільця Петровського (колишня власність Високопетровського монастиря; звідси назва). Петровським парком Аксаков називає і навколишню дачну місцевість. Башиловка - розташовані тут вулиці Стара і Нова Башиловки, названі іменем генерала О. О. Башилова, який керував будівництвом парку.
Маркевич - А. М. Маркевич.