(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [На першому засланню (червень 1847 - жовтень 1850), стор. 22]
Як тяжко допекла душі художника заборона малювати, як вона мордовала його - се знати з того, що 10 січня він приневолив себе написати лист до свого гнобителя - до начальника «III отделения» - генерала Дубельта. Якого пекельного мордовання треба було зажити на те, щоб у геніального сатирика 577 знялася рука писати до Дубельта просьбу! Короткий той лист, але який він характерний! Не атраментом, а пекучими слізьми та гарячою кров’ю він написаний! Читаючи його, так і чуєш, як ридає душа страдальника, покараного єдине за літературний твір такою жорстко-мстивою карою! Шевченко благає Дубельта «випрохати у найяснішого монарха - одну тільки ласку: дозвіл йому малювати». «Що я на своїм віку, - пише він, - нічого злочинного не намалював, так беру в свідки всемогущого Бога. Дозволом малювати ви, наче у сліпого, здіймете з очей темну полуду і оживите мою душу убогу.
Літа і здоров’я моє, знівечене цингою в Орській фортеці, не дають мені сподіванки на поліпшання від служби військової. Благаю вас - покажіть найменшу ласку до моєї долі» 578.
Керваві листи поета-художника до Лизогуба, Рєпніної, Жуковського не пішли внівець: очевидно, оцим благородним людям мусимо дяковати за те, що за нашого кобзаря вступалися графи - Гудович (Лизогубів свояк) і Олексій Толстой (відомий поет і родич братам Перовським - Льву і Василю); вони прохали Василя Перовського, щоб він вдався до Орлова і Дубельта, аби вони випрохали у царя пільгу Шевченкові. Не без того, може, що Жуковський написав і до Перовського, і до Орлова. Не скажу, чи знали Перовські особисто Шевченка; але вони були прятелями Жуковського і Брюллова 579 і добре знали про долю Шевченка в крепацтві, про викуп його, про кару його за вірші і про обурення проти його царя Миколи. Тим-то Перовський жодної надії на свої клопоти і не покладав, а радив не нагадувати царю про Шевченка, а підождати, доки він забуде про його або принаймні доки гнів одлигне хоч трохи. Одначе Андрій Гудович, а ще більш Олексій Толстой, що дуже високо цінив і шановав талант кобзаря України, притьмом стояли на своєму 580. Перовський згодився і вдався до Дубельта з запискою. «Від часу заслання, - писав Перовський, - Шевченко поводиться як не можна добре («отлично-хорошо»), він двічі і з великою користю був в експедиції Бутакова і корисно працював над описом Аральського моря. Торік, коли Шевченко вернувся в Оренбург з експедиції, корпусний командир генерал Обручов, впевнившись, що він поводиться найліпше, служить добре і тримається доброго «образа мыслей», прохав дозволу йому писати і малювати; одначе просьби його не вволили в Петербурзі; через що генерал Обручов не насмілюється зробити Шевченка унтер-офіцером; хоча Шевченко вже кілька літ служить звичайним жовніром і не був покараний в солдати без вислуги. Перовський додав, що Шевченкові вже 40 літ (дійсне, йому тоді йшов 37 рік), здоров’ям і на силу він вельми благий і під час заслання кільки разів хоровав на скорбут 581.
Добутками сієї записки була відповідь Дубельта до Перовського: з неї знати, раз, що останній не помилився, доводячи Гудовичу і Толстому, що його клопіт буде марним; а друге, що наведена вгорі звістка Чалого про відмову з Петербурга зробити Шевченка унтер-офіцером - єсть помилка. Дубельт 20 лютого відписав Перовському, що, на думку графа Орлова, рано ще прохати у царя попільжити Шевченка, а коли генерал Обручов тієї думки, що Шевченко заробив на унтер-офіцера, да від його ж і залежить безпосередньо ся справа 582.
577 Геніальним сатириком називає Шевченка і [В. О.] Більбасов у своїй «Истории Екатерины II». - [Спб., 1890] - Т. 1. - С. 359 [Берлін].
578 Правда. - 1894. - Лютий. - [Кн. II. - С. 136] - і: Киев[ская] стар[ина]. - 1894. - Кн. II. - С. 321 - [322].
579 Брюллов родився 1799, умер в Римі 1852.
580 З приват. листа Л. М. Жемчужникова. [ІЛ. - Ф. 77. - № 127. - Арк. 160, зв. - 161, зв.]
581 Киев[ская] стар[ина]. - 1898. - Кн. III. - С. 422.
582 Ibidem. - С. 423.
Коментар
Перовський згодився і вдався до Дубельта з запискою. - Див.: Тарас Шевченко: Документи, с. 182 - 183. Відповідь Л. В. Дубельта. - Там же. - С. 185.
Попередня Наступна
Як тяжко допекла душі художника заборона малювати, як вона мордовала його - се знати з того, що 10 січня він приневолив себе написати лист до свого гнобителя - до начальника «III отделения» - генерала Дубельта. Якого пекельного мордовання треба було зажити на те, щоб у геніального сатирика 577 знялася рука писати до Дубельта просьбу! Короткий той лист, але який він характерний! Не атраментом, а пекучими слізьми та гарячою кров’ю він написаний! Читаючи його, так і чуєш, як ридає душа страдальника, покараного єдине за літературний твір такою жорстко-мстивою карою! Шевченко благає Дубельта «випрохати у найяснішого монарха - одну тільки ласку: дозвіл йому малювати». «Що я на своїм віку, - пише він, - нічого злочинного не намалював, так беру в свідки всемогущого Бога. Дозволом малювати ви, наче у сліпого, здіймете з очей темну полуду і оживите мою душу убогу.
Літа і здоров’я моє, знівечене цингою в Орській фортеці, не дають мені сподіванки на поліпшання від служби військової. Благаю вас - покажіть найменшу ласку до моєї долі» 578.
Керваві листи поета-художника до Лизогуба, Рєпніної, Жуковського не пішли внівець: очевидно, оцим благородним людям мусимо дяковати за те, що за нашого кобзаря вступалися графи - Гудович (Лизогубів свояк) і Олексій Толстой (відомий поет і родич братам Перовським - Льву і Василю); вони прохали Василя Перовського, щоб він вдався до Орлова і Дубельта, аби вони випрохали у царя пільгу Шевченкові. Не без того, може, що Жуковський написав і до Перовського, і до Орлова. Не скажу, чи знали Перовські особисто Шевченка; але вони були прятелями Жуковського і Брюллова 579 і добре знали про долю Шевченка в крепацтві, про викуп його, про кару його за вірші і про обурення проти його царя Миколи. Тим-то Перовський жодної надії на свої клопоти і не покладав, а радив не нагадувати царю про Шевченка, а підождати, доки він забуде про його або принаймні доки гнів одлигне хоч трохи. Одначе Андрій Гудович, а ще більш Олексій Толстой, що дуже високо цінив і шановав талант кобзаря України, притьмом стояли на своєму 580. Перовський згодився і вдався до Дубельта з запискою. «Від часу заслання, - писав Перовський, - Шевченко поводиться як не можна добре («отлично-хорошо»), він двічі і з великою користю був в експедиції Бутакова і корисно працював над описом Аральського моря. Торік, коли Шевченко вернувся в Оренбург з експедиції, корпусний командир генерал Обручов, впевнившись, що він поводиться найліпше, служить добре і тримається доброго «образа мыслей», прохав дозволу йому писати і малювати; одначе просьби його не вволили в Петербурзі; через що генерал Обручов не насмілюється зробити Шевченка унтер-офіцером; хоча Шевченко вже кілька літ служить звичайним жовніром і не був покараний в солдати без вислуги. Перовський додав, що Шевченкові вже 40 літ (дійсне, йому тоді йшов 37 рік), здоров’ям і на силу він вельми благий і під час заслання кільки разів хоровав на скорбут 581.
Добутками сієї записки була відповідь Дубельта до Перовського: з неї знати, раз, що останній не помилився, доводячи Гудовичу і Толстому, що його клопіт буде марним; а друге, що наведена вгорі звістка Чалого про відмову з Петербурга зробити Шевченка унтер-офіцером - єсть помилка. Дубельт 20 лютого відписав Перовському, що, на думку графа Орлова, рано ще прохати у царя попільжити Шевченка, а коли генерал Обручов тієї думки, що Шевченко заробив на унтер-офіцера, да від його ж і залежить безпосередньо ся справа 582.
577 Геніальним сатириком називає Шевченка і [В. О.] Більбасов у своїй «Истории Екатерины II». - [Спб., 1890] - Т. 1. - С. 359 [Берлін].
578 Правда. - 1894. - Лютий. - [Кн. II. - С. 136] - і: Киев[ская] стар[ина]. - 1894. - Кн. II. - С. 321 - [322].
579 Брюллов родився 1799, умер в Римі 1852.
580 З приват. листа Л. М. Жемчужникова. [ІЛ. - Ф. 77. - № 127. - Арк. 160, зв. - 161, зв.]
581 Киев[ская] стар[ина]. - 1898. - Кн. III. - С. 422.
582 Ibidem. - С. 423.
Коментар
Перовський згодився і вдався до Дубельта з запискою. - Див.: Тарас Шевченко: Документи, с. 182 - 183. Відповідь Л. В. Дубельта. - Там же. - С. 185.
Попередня Наступна