17. П. О. КУЛІШ. 5 червня 1844. Київ
Коханий земляче!
Спасибі за книжечку - «Тризну». Дещо в їй промовляє до самого серця. Ще жду «Гамалії», «Кобзаря» і «Гайдамак». Де хоч бери, а не пришлеш, то й на очі міні не показуйсь. Ой як же я зрадів, довідавшись з твоєї супліки, що ти не мариш дармо часу у тій Петровій бурсі! Нехай тобі, приятелю, Господь помагає на все добре, а об мені будь певен, що вже я не грітимусь даром коло твого куреня; чи дровець, то й дровець принесу; чи пшона на кашу, то й пшона придбаю; сказано - що Бог послав! Аже ж недурно ведеться поміж людьми та гуторка, що колись Бог посаджав людей кругом ваганка з кашею, да й подавав такії ложки, що держа[л]но довше руки (а треба за самий кінець держати); то премудрий Салимін і сказав: «Будете, - каже, - ви всі голодні, як кожен об собі тільки промишлятиме; а годуйте один одного сими ложками, то не загинете з голоду» *. Розумні були стародавні люде! Багацько в їх було таких приказок, що буцім так собі, витребенька, а розмізкуй лиш, до чого воно йде, так ой, ой, ой! Отак же й нам, що взялись протирать очі своїм землякам, треба один одному пособляти, один одному радити; а то не буде добра з нашого писання. І латини добре знали, що робиться од конкордії **, а що од дискордії; да й батько козацький, старий Хмельницький, не згірше того латиша Саллюстія промовив, умираючи:
«Тим і сталась, каже, страшенная козацькая сила,
Що у вас, панове молодці, була воля й дума єдина!».
Тепер не така вже година настала, щоб брязкотать шаблюками. Ляхів і татарву мов дідько злизав, усе втихомирилось; прийшла пора поорудовать ще головою. Нуте ж, робіть усе так, щоб і Богу була хвала зате, що дав нам розум, і людям темним було видно кругом, як од свічки, що стоїть на високому ліхтарі. Не протів чого ж то й читається в Євангелії: «Тако да просветится свет Ваш пред человеки, яко да видят ваша добрая дела и прославят Отца вашего, иже на небесех».
Їду знов на три місяці на Вкраїну. Присилайте Ваші картинки в Чигирин з надписом: «Михаилу Грабовскому». Я в його буду, і він знатиме, куди міні їх переслать, да розтолкуйте міні хорошенько, що і як Ви хочете робить; а то не второпаю, що для Вас компоновати. Бувайте ж здорові!
Щирий земляк П. Куліш.
Рука власна.
«Р. Б. 1844, Іюня 5 дня,
зъ Кієва.»
Їду через три дні.
* Се вже опісля перевернули його старосвітську гуторку на запорожців, що буцім їх так годувала матушка.
** Згоди.
Коментарі:
Подається за публікацією: Україна. - 1925. - № 1/2, - С. 78-79 (публікація М. М. Новицького), де лист надруковано за автографом, нині не відомим.
Вперше надруковано: Киевская старина. - 1900. - № 9. - С. 303-304, з окремими неточностями і пропусками. Публікація М. Стороженка.
Дата в автографі, як її відтворено в журналі «Україна»: «Р. Б. 1844, Іюня 5 дня, зъ Кіева».
Відповідь на лист Шевченка, написаний, ймовірно, в середині травня 1844 р. Цей лист не зберігся.
Спасибі за книжечку - «Тризну» ... Ще жду «Гамалії», «Кобзаря» і «Гайдамак». - Йдеться про видання: Тризна: Т. Шевченка. - Спб., 1844; Гамалія: Соч. Т. Шевченки. - Спб. - В типографии М. Ольхина. - 1844; Кобзарь Т. Шевченка. - Санкт-Петербургъ, 1840. В типографии Е. Фишера; Гайдамаки : Поема Т. Шевченка. - Спб., 1841.
Ой як же я зрадів, довідавшись з твоєї супліки, що ти не мариш дармо часу у тій Петровій бурсі! - Очевидно, в листі, що не зберігся, Шевченко писав про свої наміри і роботу над виданням «Живописной Украины». Петровою бурсою Куліш називає Академію мистецтв у Петербурзі.
...премудрий Салимін... - Соломон (965 - 928 до н. е.), ізраїльсько-іудейський цар, син Давида. Біблійна традиція, що іменує Соломона мудрим, приписує йому авторство «Еклезіаста», «Притчей Соломонових» і «Пісні пісень».
...да й батько козацький, старий Хмельницький... - Йдеться про Хмельницького Богдана (Зіновія) Михайловича (бл. 1595 - 1657) - гетьмана України. П. Куліш так називає Б. Хмельницького в багатьох своїх писаннях. У вірші «Якби-то ти, Богдане п’яний...» Шевченко з гіркою іронією також називає гетьмана «козачим батьком» - «І препрославлений козачий Розумний батьку!..» (т. 2, с. 247).
Салюстій Гай Крісп (86 - 35 рр. до н. е.) - римський історик.
...то й читається в Євангелії: «Тако да просветится свет ваш пред человеки, яко да видят ваша добрая дела и прославят Отца вашего, иже на небесех». - За Євангелієм від Матвія, гл. 5, в. 16.
Їду знов на три місяці на Вкраїну. - Див. коментар до листа П. О. Куліша від 20 жовтня 1843 р.
Присилайте Ваші картинки... - Йдеться про офорти серії «Живописная Украина».
...в Чигирин з надписом: «Михаилу Грабрвскому». - Михайло Грабовський (1805 - 1863) - польський письменник «української школи», літературний критик та історик. П. Куліш познайомився з ним у липні 1843 р. під час своєї поїздки по Україні, про що свідчить його лист до М. Юзефовича від 30 липня 1843 р. із Олександрівки, що поблизу Чигирина, де жив М. Грабовський. П. Куліш у цей час працював над «Чорною радою», і йому було цікаво показати свої твори такому знавцеві української старовини, яким був М. Грабовський, автор «Koliszczyzna i Stepy» (1838) та «Stannica Hulajpolska» (1840 - 1841).
...розтолкуйте мені хорошенько, що і як Ви хочете робить; а то не второпаю, що для Вас компоновали. - Шевченко збирався (як видно з цього листа) переслати свої вже готові на той час естампи чи картини і, очевидно, просив написати до них текст. Лист Шевченка не зберігся, але про намір звернутися до П. Куліша у цій справі свідчать його листи до О. М. Бодянського від 6 - 7 травня і 29 червня 1844 р. В останньому з них Шевченко писав: «Куліш буде компоновать текст для народного теперішнього побуту». Очевидно, П. Куліш не зовсім добре уявляв, що саме має він робити, і в листі від 31 грудня 1844 р. дорікав Шевченкові за поспішність у здійсненні свого задуму видання «Живописной Украины», яка може тільки пошкодити справі (див. коментар до цього листа).
Додаток. Коментарі за іншим виданням
Подається за публікацією Михайла Новицького, здійсненою з автографа, нині невідомого: М. Новицький. Шевченко в процесі 1847 р. і його папери // Україна. - 1927. - Кн. 1/2. - С 78-79.
Першодрук (із пропусками): Н. Стороженко. Новые материалы для биографии Шевченка // КС. - 1900. - Сент. - Отд. І. - С. 303-304.
Дата в публікації Стороженка: «З Києва 1844 г. Июля 5 дня».
1. Т. Шевченко. Тризна. На память 9-го ноября 1843 года, княжне Варваре Николаевне Репниной. - [СПб.], 1844. - 24 с.
2. Йдеться про окремі видання творів Шевченка: «Гамалія» (СПб.: В тип. М. Ольхина, 1844. - 11 с), «Кобзарь» (СПб.: В тип. Е. Фишера, 1840. 114 с), «Гайдамаки. Поема» (СПб.: [В тип. А. Сычева], 1841.-131 с).
3. Це слово відтворено за першодруком. У публікації Новицького помилково: «мариш».
4. Слово «ваганок» Куліш у романі «Михайло Чарнышенко...» витлумачив так: «большая деревянная чаша» (К., 1843. - Ч. 2. - С. 87). У словнику української мови за редакції Бориса Грінченка його тлумачено як «продолговатая деревянная миса, род небольшого корытца для пищи» (Б. Гринченко. Словарь українскої мови. - К., 1907. - Т. I. - С. 121).
5. Це слово відтворено за першодруком. У публікації Новицького помилково: «держано».
6. Алюзія до «Югуртинської війни» Ґая Саллюстія Криспа (X, 6): «Concordia parvae res crescunt, discordia maximae dilabuntur» («За згоди й малі держави ростуть, за незгоди й великі розпадаються»; із промови, з якою нумідійський цар Міцис (II ст. до Р. X.), відчуваючи наближення смерти, звернувся до спадкоємців).
7. Цитата з думи про смерть Хмельницького, що її Куліш навів за публікацією в «Запорожской старине» Срезневського (X., 1834. - Ч. II. Кн. І. - С 42-43). У публікації: «Тим і сталась по всьому світу страшенная козацькая сила, що у всіх у вас, панове молодці, була воля й дума єдина».
8. Цитата з Біблії (Мат. 5:16).
9. 10 червня 1844 р. на відношення Фундуклея про звільнення Куліша з училища для відрядження у справах пошуку старожитностей Юзефович наклав резолюцію: «уволить учителя Киево-Подольского уездного училища Кулеша от занятий по должности для собрания сведений о предметах древности в некоторых уездах Киевской губернии сроком по 1 августа текущего года» (ЦДІА. - Ф. 707. - Оп. 10. - Спр. 188. - Арк. 2). Одночасно Юзефович надіслав відповідне відношення директорові училищ Київської губернії (Там само. - Арк. 3) та Кулішеві, якого, зокрема, повідомляв: «Вследствие сего дано Вам знать, что я совершенно согласен на увольнение Вас для означенной надобности сроком по 1 августа текущего года» (Там само. Арк. 4). Див. також прим. 2 до листа 28.
10. У листі до Куліша (не зберігся) Шевченко, очевидно, писав про намір видати альбом офортів «Живописная Украина». Видання було задумано як серійне; наприкінці 1844 року вийшов єдиний випуск із шести естампів. Як видно з листа, Куліш прихильно поставився до ідеї такого видання. Проте, мабуть, не отримавши на свого листа відповіді й дізнавшись про те, що Шевченко уже видав якісь естампи, афішувавши у пресі прізвище Куліша як консультанта, висловив йому своє невдоволення (лист від 31 грудня 1844 р. - № 37).
11. Дописка «рукою власною» (її Куліш часто робив у своїх листах, написаних до арешту) у III відділі спричинилася до непорозуміння. На допиті в Куліша запитали: «Что значит подпись ваша „рукою власною“ - как в прежнее время подписывались малороссийские гетманы», на що той відповів: «„Рукою власною“ значит в переводе „рукою собственною“. Так подписывались, впрочем, не гетманы только, а все грамотные люди в старину, в отличие от тех, которые не умели собственноручно подписать своего имени. Это сделано мною по прихоти, из ребяческой любви ко всякого рода старине. Старинные поляки тоже писали подписи своих имён: własną ręką (собственною рукою), а малороссияне заимствовали от них» (КМТ, т. 2, с. 52-53).
Додаток за вид: Пантелеймон Куліш. Повне зібрання творів. Листи. К.: Критика, 2005. - Т. I: 1841-1850 / Упоряд., комент. Олесь Федорук; підгот. текстів Олесь Федорук, Наталья Хохлова; відп. ред. Степан Захаркін. - С. 37, 375-377.