(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Парубоцький вік, стор. 5]
Недовго, одначе, Тарас впивався раюванням свого першого кохання. Крепацтво і панська воля і тут напоїли його трутою розлуки. Наближалася польська революція року 1830. Енгельгардт тямив, що йому неминуче зайняти таке становище, щоб з приводу повстання не довелося йому двоїтися, не довелося озиратися ні направо, ні наліво, щоб ні революційний, ні легальний уряд не зачепив його. Переїхати у Вільшану було небезпечно: революція могла зачепити і Київщину. Він приміркував покинути царську службу і перебратися до Петербурга. За ним мусив податися і Шевченко. Яким чином останній туди дістався - про се маємо не однакові звістки. Чалий 141 повідає, що «Енгельгардт вирядив Тараса до Петербурга етапом 142, укупі з іншою челяддю, і зробив так з обачності, щоб в дорозі челядь не повтікала». В другому місці 143 читаємо, що коли Шевченко простував ото етапом, так у його на одному чоботі відірвалася підошва і він, щоб не відморозити ноги, мусив перебувати добрий чобіт з однієї ноги на другу». Я не можу прийняти оцих звісток - яко не певних. Ледві можна гадати, що вся дворова челядь у Енгельгардта була така, щоб він стерігся, аби вона з дороги не повтікала: певніше думати, що між нею були й такі крепаки духом, що й самі не втекли б і других не пустили б. Ледві - знов, - щоб Енгельгардт допустив для себе самого такий сором, щоб виряжав своїх слуг етапом, та ще й в порваних чоботях. Нарешті: пересилка людей етапом коштувала б більш, ніж вирядити їх фірами, а до того - пересилка етапом вимагала згоди на те урядової! Який би там не був уряд, хоч би як він не сприяв панам, а ледві чи згодився б він мордувати неповинних людей - 2-3 місяці етапом і етапними тюрмами.
Тим-то ближче до правди Мартосова 144 звістка, що Тарас з Варшави поїхав до Петербурга укупі з іншими слугами Енгельгардта з панським обозом, як се звичайно робилося.
Хіба, може, було так, що Енгельгардт, виїздячи з Варшави, покинув там Шевченка, щоб не переривати йому науку у Лампі. В такому разі - будемо вважати зовсім певною звістку в споминках Костомарова 145, що Тарас під час повстання р. 1830 був у Варшаві, звідкіль уряд революційний випроводив його в гурті з іншими «русскими», давши їм грошей тодішніми асигнаціями 146 революційними. Ще певніш буде брати звістку, переказану мені д. К. Болсуновським, що варшавський комісар Енгельгардтів в лютому р. 1831 вирядив з Варшави до Петербурга разом усю Енгельгардтову челядь, значить, і Шевченка. Тоді вже не можна було достати коней стільки, скільки треба було, через що на один віз сідало по кільки чоловіка. Дорога була вельми грязька: звісно, напровесні, коли вже розтавало, через що слуги мусили часом черговатися і йти пішки біля возів. З такої причини не в одного Шевченка порвалися чоботи і всім, хто їхав укупі з ним, доводилося в дорозі бідувати.
Як вже воно там не було, але навесні року 1831 Шевченко був уже в Петербурзі.
ПРИМІТКИ
141 [Жизнь и произведения Шевченка]. - С. 22.
142 Шупасом.
143 [Белозерский Н. Тарас Григорьевич Шевченко, по воспоминаниям разных лиц. 1831 - 1861 гг.], Киев[ская] стар[ина]. - 1882. - Кн. X. - [С. 69].
144 [Мартос Т. Эпизоды из жизни Шевченка]. - Вестн[ик] Юго-Зап[адной] России. - 1863. - Кн. V. - С. 32 - 42.
145 Кобзар. - 1876. - С. VII.
146 Банкнотами.
Коментар
Як вже воно там не було, але навесні року 1831 Шевченко був уже в Петербурзі. - Хоча з петербурзьких газет точно відомою є дата прибуття П. В. Енгельгардта до Петербурга, то й нині залишається питання: чи Шевченко прибув з ним разом, чи невдовзі за ним з іншими кріпаками, чи аж влітку 1831 р., як вважав М. І. Моренець (Моренец Н. Шевченко в Петербурге: По памятным местам жизни и творчества. - Л., 1960. - С. 126); так само не піддаються перевірці різні перекази сучасників про обставини переїзду Шевченка до Петербурга.
Попередня Наступна
Недовго, одначе, Тарас впивався раюванням свого першого кохання. Крепацтво і панська воля і тут напоїли його трутою розлуки. Наближалася польська революція року 1830. Енгельгардт тямив, що йому неминуче зайняти таке становище, щоб з приводу повстання не довелося йому двоїтися, не довелося озиратися ні направо, ні наліво, щоб ні революційний, ні легальний уряд не зачепив його. Переїхати у Вільшану було небезпечно: революція могла зачепити і Київщину. Він приміркував покинути царську службу і перебратися до Петербурга. За ним мусив податися і Шевченко. Яким чином останній туди дістався - про се маємо не однакові звістки. Чалий 141 повідає, що «Енгельгардт вирядив Тараса до Петербурга етапом 142, укупі з іншою челяддю, і зробив так з обачності, щоб в дорозі челядь не повтікала». В другому місці 143 читаємо, що коли Шевченко простував ото етапом, так у його на одному чоботі відірвалася підошва і він, щоб не відморозити ноги, мусив перебувати добрий чобіт з однієї ноги на другу». Я не можу прийняти оцих звісток - яко не певних. Ледві можна гадати, що вся дворова челядь у Енгельгардта була така, щоб він стерігся, аби вона з дороги не повтікала: певніше думати, що між нею були й такі крепаки духом, що й самі не втекли б і других не пустили б. Ледві - знов, - щоб Енгельгардт допустив для себе самого такий сором, щоб виряжав своїх слуг етапом, та ще й в порваних чоботях. Нарешті: пересилка людей етапом коштувала б більш, ніж вирядити їх фірами, а до того - пересилка етапом вимагала згоди на те урядової! Який би там не був уряд, хоч би як він не сприяв панам, а ледві чи згодився б він мордувати неповинних людей - 2-3 місяці етапом і етапними тюрмами.
Тим-то ближче до правди Мартосова 144 звістка, що Тарас з Варшави поїхав до Петербурга укупі з іншими слугами Енгельгардта з панським обозом, як се звичайно робилося.
Хіба, може, було так, що Енгельгардт, виїздячи з Варшави, покинув там Шевченка, щоб не переривати йому науку у Лампі. В такому разі - будемо вважати зовсім певною звістку в споминках Костомарова 145, що Тарас під час повстання р. 1830 був у Варшаві, звідкіль уряд революційний випроводив його в гурті з іншими «русскими», давши їм грошей тодішніми асигнаціями 146 революційними. Ще певніш буде брати звістку, переказану мені д. К. Болсуновським, що варшавський комісар Енгельгардтів в лютому р. 1831 вирядив з Варшави до Петербурга разом усю Енгельгардтову челядь, значить, і Шевченка. Тоді вже не можна було достати коней стільки, скільки треба було, через що на один віз сідало по кільки чоловіка. Дорога була вельми грязька: звісно, напровесні, коли вже розтавало, через що слуги мусили часом черговатися і йти пішки біля возів. З такої причини не в одного Шевченка порвалися чоботи і всім, хто їхав укупі з ним, доводилося в дорозі бідувати.
Як вже воно там не було, але навесні року 1831 Шевченко був уже в Петербурзі.
ПРИМІТКИ
141 [Жизнь и произведения Шевченка]. - С. 22.
142 Шупасом.
143 [Белозерский Н. Тарас Григорьевич Шевченко, по воспоминаниям разных лиц. 1831 - 1861 гг.], Киев[ская] стар[ина]. - 1882. - Кн. X. - [С. 69].
144 [Мартос Т. Эпизоды из жизни Шевченка]. - Вестн[ик] Юго-Зап[адной] России. - 1863. - Кн. V. - С. 32 - 42.
145 Кобзар. - 1876. - С. VII.
146 Банкнотами.
Коментар
Як вже воно там не було, але навесні року 1831 Шевченко був уже в Петербурзі. - Хоча з петербурзьких газет точно відомою є дата прибуття П. В. Енгельгардта до Петербурга, то й нині залишається питання: чи Шевченко прибув з ним разом, чи невдовзі за ним з іншими кріпаками, чи аж влітку 1831 р., як вважав М. І. Моренець (Моренец Н. Шевченко в Петербурге: По памятным местам жизни и творчества. - Л., 1960. - С. 126); так само не піддаються перевірці різні перекази сучасників про обставини переїзду Шевченка до Петербурга.
Попередня Наступна