Переклад офіційних документів 1861 року
Пантелеймон Куліш був однією з найзначніших постатей українського XIX ст. Обійти його мовчанням за радянських часів було важко; головним чином, через зв’язки «буржуазного письменника» з кирило-мефодіївським товариством та Шевченком. Проте складні і змінні політичні погляди, «від поміщицько-буржуазного лібералізму до буржуазного націоналізму, реакційного слов’янофільства й вірнопідданського схиляння перед царизмом» ставили у скрутне становище тих, хто мав вмонтувати його у прозорі радянські схеми. Оскільки плідна праця Куліша на ниві національного відродження була поєднана з надзвичайним честолюбством, його не дуже любили сучасники. А ображена гординя нерідко штовхала «будителя» до крайнощів у руйнуванні ним самим зробленого. Про один такий випадок поговоримо у контексті тематики спільноти.
Кінець 1850-х - початок 1860-х рр. був для українського відродження надзвичайно сприятливий. Зі сходженням на престол Олександра II та після років поліцейського режиму Миколи I розпочалися повільні реформи. До Петербурґа поверталися із заслання Костомаров та Шевченко, почали видаватися граматики народної мови, фундувалися українські видавництва, журнали та літературні збірки. Був знову дозволений до перевидання Кобзар. У багатьох з цих проектів брав участь Куліш. Імперська влада періоду скасування кріпацтва демонструвала незвичайну ліберальність та проґресивність, здавалося, починаються нові часи. По Наддніпрянщині відкривалися недільні та загальноосвітні школи з українською мовою викладання, деякі губернатори пробували дублювати українською свої укази.
Після заслання та кількарічної чиновницької служби у Петербурзі Куліш отримав дозвіл друкуватися. Він зібрав і видав двотомник «Записки о Южной Руси» (1856-57), що висунуло його на одного з найавторитетніших спеціалістів столиці з «південноруської» проблематики. Коли з’явився Маніфест 19 лютого 1861 року, саме діяльний Куліш зробив одну цікаву спробу використати державний імперський апарат на користь «українізації». Пантелеймон Олександрович звернувся з офіційним клопотанням до відповідних органів дозволити переклад Маніфесту. Дозвіл надійшов 15 березня, а вже наступного дня Куліш читав свій варіант в колі петербурзьких українців.
Слід зазначити, що офіційний переклад у будь-якому вигляді мав би в розумінні того часу незламну силу прецеденту. Ймовірність появи арґументації заборони на кшталт Валуєвського циркуляру, випущеного всього через два роки, була б зведена до мінімуму. Надзвичайно виграло б тодішнє українське шкільництво. Друковане українське слово мало б можливість потрапити до широких верств населення не через окремі, пропущені цензурою видання, а від імені імперської влади та через її державні канали. Це був дуже сприятливий момент для українського руху домогтися легальності української мови. Але шанс був змарнований.
З урядового боку справою перекладу займався державний секретар В. П. Бутков. Уже в квітні були готові коректурні листи з паралельним українським текстом, набрані стандартним шрифтом російського зведення законів. Невдовзі держсекретар повідомив Кулішеві, що характер перекладу не відповідає значенню Маніфеста, а допущенням до друку має стати умова, щоб перекладач «держался сколь возможно ближе тому языку и тЂмъ выраженіямъ, кои употребляются нынЂ малороссійскими крестьянами».
Невідомий цензор державної канцелярії непогано володів українською мовою, був уважний до слововжитку. Тим ціннішими є свідчення коректури, яку Куліш із зарозумілою погордою відкинув. Можна бачити, що цензор пропонував варіанти, які стали у деяких випадках літературними (поміщик, маєтність, помісний). Іноді (провинність, роспорядок, виноватий) він навіть вказував на зайві росіянізми. А чого варті казна, казенний, казначейство, які і сьогодні в літературній мові конкурують зі скарбницею! Головним каменем спотикання стали зауваження щодо громади, миру, ради тощо, хоча вони були досить слушні (нехай сам цензор не зрозумів слова слушний), викликані реаліями державної машини, на що прямо вказано в поправці до слова універсал.
Честолюбство і гординя стали на заваді загальній справі. Зрозуміло, не варто применшувати бюрократичні перепони, на які все ще чекало від цензури видання Маніфесту та Положення про селян, але єдино вірним рішенням, як потім наступні сорок років заднім числом побивалися українці, було б погоджуватися на всі правки. На той час понад усе важив би сам факт появи публічного тексту народною мовою, ніж те, що нею написано, або якої якості вона була. Натомість Куліш почав наполягти на таких дрібницях, які зараз, а що казати про період заборон 1863-1905 рр., сприймаються як зовсім незначні. У дошкульних виразах ображений перекладач відмовився від своєї праці. Була змарнована дивовижна нагода зробити на ліберальному підйомі половини XIX ст. спільником української національної справи російську державу. Переоцінити втрати тодішніх українофілів неможливо. Вже наступного року Святійший Синод не пропустить схвалений Імператорською Академією наук переклад Нового Заповіту Пилипа Морачевського, а в липні 1863 циркуляром для цензорського відомства надовго заборонялася публікація релігійної та освітньої літератури українською мовою.
Текст перекладу з поправками цензора та листуванням П. Куліша.
Оригінал Маніфесту та Загального положення про селян.
У наступній таблиці список основних поправок, зроблених цензурою в тексті перекладу.
Переклад КулішаПоправки та зауваження цензорапіддані, підданихъ, підданими, підданим, підданихъ, підданські, підданський тощокрестьяне, крестьянахъ, крестьянами, крестьянамъ, крестьянъ, крестьянскіе, крестьянскій панськихъ державахъНе лучше ли употребить слово «маетность».маетковавотчиннаядержавець, державцемъ, державці, державцівъ, державцями, державця, державського тощопомЂщикъ, помЂщикомъ, помЂщики, помЂщиковъ, помЂщиками, помЂщика, поміщицькогорізнодержавськихъризнопомістнихъу вічисте користуванняВЂчистий - значитъ вЂчный, а не постоянный.скарбовихъ, скарбовихъ підданнихъ, скарбові казенныхъ, казенныхъ крестьянъ, казенні.скарбомъНе лучше ли «казной?»скарбамиНе лучше ли употребить слово: «грішми».Повитовий Скарбъ УЂздное казначействоСкарбову Палату Казенную.NB. На страницЂ 32 уЂздное казначейство названо „Повітовая Скарбовня“, а здЂсь - „Повітовий скарбъ“. NB. Слова „скарбовий“ въ Малороссіи никто не пойметъ, слово же „казенний“ всякъ понимаетъ.въ повітову скарбовню Слова «повітова скарбовня» никто въ Малороссіи не пойметъ.земляками-господарями Господарь (gospodarz) значитъ хозяинъ, а не собственникъ (włascicel, proprietaire, Eigenthümer).земляне-господарикрестьяне-собственникисільскеобщественнегромади, громаді, громадське общества, обществу, общественноепідданськоі громади, тиі громадикрестьянскаго общества, того обществамиръ, мирськихъ, мирскимигромада, громадськихъ, громадськимиустанови підвладні Підвладній значитъ - подвластныйсудъприсутствіерада, ради, на сільскій ради, на радахъ підданимъ сходъ, сходи, сільскому сході, сходахъ крестьянамъРадиСъЂздъ[мирова] радасъЂздъ[громадська] рада вирокъ[Мирові] Треті, до [Мирового] третёго, [Мировий] третій посредники, посредника, посредникъодбутківъ [семянихъ]Не лучше ли употребить слово „винности“. Это слово употреблено въ этомъ смыслЂ нижетутъ надруковані Значитъ напечатаны, а не приложеныстаральниківъ попечителейсуплікиТеперь въ Малороссіи никто этого слово не пойметъ; оно вытЂснено русскимъ словомъ: „прошеніе“.радовничихъРадовничий невЂрно. Это слово значитъ участвующій въ совЂщаніи, а не участвующій въ сходахъ[ревизькі] реестри сказки[рекрутські] реестри спискиобічнихъОбязательныхъвъ гаяхъ Гай - роща, а не лЂсъ. Ниже въ стр. 68-й переводчикъ передаетъ слово: «лЂсной сторожъ» не гаевий, а лісовий.підвладніНевЂрно: підвладний - значитъ подвластный.суднёго засідателяСлідовника. NB. Выше судебный слЂдователь переведенъ судний слідівникъ, а здЂсь засЂдатель.послухатимутьNB. Не точно.[уставлені] квітки Квитанціи.бурлакамъNB. Не лучше ли употребить слово: бобільволосного суду сходууниверсалівъNB. Универсалы издавались гетманами, а Русское Правительство издаетъ указы.зверхністьNB. Этого польскаго слова (zwierchność) многіе не поймутъсудцівъ, суддямъNB. Тутъ судьи называются судцями, а ниже судьями.вязеннямъNB. Не лучше ли употребить такое же выраженіе, какъ и въ ст. 14 (стр. 37)? ледачихъNB. Не совсЂмъ вЂрно. задержувати виноватого ?хутіръ?накиди?грошові поплатки ?спадкові?злочинство?видавати?слушні?провинність?полиційского роспорядку ?