Известный харьковский лингвист об ноу-хау советских русификаторов.
Отлично ложится в канву статьи о « мовном фашизме». Известный лингвист Юрий Шевелёв описывает тот период, и заостряет внимание, что впервые мы столкнулись не просто з запретом языка, но с запретом языковых конструкций, слов и окончаний, правописания и произношения. Конфлик т между украинским и русским языком был перенесен внутрь самого украинского языка:
Відомий мовознавець Ю. Шевельов оцінював ці дії керівництва державою так: «Урядове втручання взагалі, а в даному випадку з боку уряду, опанованого росіянами, у внутрішні закони мови були радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як і не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати українську мову прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою і можливістю кар’єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поруч цих «класичних» методів радянська система встановлює контроль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російської або й живцем перенесені з російської мови. Таким чином на радянській Україні конфлікт між українською і російською мовами перенесено з зовнішньої, позамовної сфери в середину самої мови. Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові».
Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус / Ю. Шевельов // Сучасність. - 1987. - С. 263-264
Взято із.