Как принимали закон для русификации украинских школ, 1958 г. Ч1.
Итак, сперва был придуман закон 1958 г. «ОБ УКРЕПЛЕНИИ СВЯЗИ ШКОЛЫ С ЖИЗНЬЮ И О ДАЛЬНЕЙШЕМ РАЗВИТИИ СИСТЕМЫ НАРОДНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В СССР», и на его основании в республиках должны были подготовить свои варианты. Там кроме многих других изменений была заложена идея, что родители должны выбирать язык обучения, это преподносилось как нечто невообразимо демократическое.
Но реакция даже руководства ЦК КПУ УССР была на подобное нововведение негативной, не говоря об реакции творческой интеллигенции (об этом в следующей статье):
Протести вітчизняної інтелігенції посіяли сумніви в керівництва ЦК Компартії України. Це засвідчив дуже обережний лист М.Підгорного, переданий у приймальну М.Суслова 30 жовтня 1958 р. В ньому висловлювалося припущення, що такий «Закон» завдасть відчутної шкоди вивченню національних мов, викличе нарікання як у республіці, так і за кордоном.
...Крім того, як наголошувалось у цьому документі, «у ряді республік є значна частина населення, цілі області, які лише нещодавно звільнилися від гноблення іноземних держав, де усіляко утискувалися національна мова й національна культура, тому населення, з любов’ю й повагою ставлячись до російської мови, болісно сприймає послаблення уваги до вивчення національної мови».
Подгорный обратил внимание, что российский язык и так доминирует во многих учебных заведениях:
У цьому ж листі зверталася увага на те, що у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, особливо союзного підпорядкування, на підприємствах та в установах промислових районів і більшості міст навчально-виробничий процес, функціонування урядництв відбуваються переважно російською мовою. Російська стала домінуючою в міському соціумі УРСР, що мотивувало батьків віддавати своїх дітей до російських шкіл. Це, своєю чергою, на думку першого секретаря ЦК КПУ, могло «викликати нездорові настрої серед частини місцевого населення й негативно вплинути на розвиток національних культур на даному етапі». З урахуванням зазначеного, пропонувалося зберегти існуючий порядок вивчення мов у школах, а тому й не включати до тез пункт щодо порядку вивчення мов.
Позиция УССР была простой: в сфере языка не менять ничего. Но, если московскому начальству все таки захочется что-то изменить, как компромиссный вариант предлагалось разрешить родителям выбирать школу с основным языком обучения, но все равно во всех школах изучается и русский и украинский языки. Аналогичные предложения ранее были высказаны преподавателем Черкасского педагогического института Я. Тевлиным на страницах газеты «Радянська Україна»:
«Не менше значення має рідна мова, яка таїть у собі величезні можливості для всебічного розвитку учнів. Тому вивчення російської і рідної мови в загальноосвітній школі ми вважаємо обов’язковим (курсив Я.Тевліна). Можна погодитися з тим, що в школах учні повинні глибоко вивчати систематичний курс однієї мови (за вибором батьків) і практичний курс другої (вміти читати, писати, розмовляти, знати елементарні основи граматики і правопису і т.ін.). Це дасть змогу розвантажити учнів по лінії вивчення мов».
Со стороны УССР была высказана и такая тонкая претензия-намек о международном резонансе (эта проблема уже поднималась в 1956 г.):
«Не можна забувати і того, що СРСР є зразком розв’язання національного питання для всіх країн світу. Іноземні делегації цікавляться досвідом СРСР, особливо становищем національних мов у союзних й автономних республіках, і найменші недоліки у цьому питанні намагаються використати проти радянської дійсності».
Также намекнули, что показная забота об том, чтобы сохранить учеников от учебных перегрузок путем выбрасывания изучения украинского языка не решает проблемы:
«Практика шкіл України підтверджує, що вивчення російської та української мов не є головним джерелом перевантаження учнів».
Продолжение, Ч2 и Ч3
Джерело 1, М. Б. Парахіна «Особливості русифікації в УРСР у другій половині 1950 - першій половині 1960-х рр. (з історії мовної проблеми)»
Джерело 2 О. Г. БАЖАН «НАРОСТАННЯ ОПОРУ ПОЛІТИЦІ РУСИФІКАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ РСР У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1950-х - 1960-х рр.»