Ролик "Дерманская трагедия" (окончательная версия)
Напоминание про этот день в истории...
10 марта 1957 года жители села Дермань провожали в последний путь своих бывших соседей, зверски убитых членами УПА.
Процитирую слова жительницы села - учительницы средней школы Евгении Шавронской (Шепельчук), родная сестра которой погибла от рук бандеровцев. С такой речью она выступила во время похорон:
«Багато з присутніх тут є живими свідками підлих дій націоналістичних бандитів. З сімей багатьох наших односельчан вони вирвали батьків і матерів, синів і дочок. Ми пам’ятаємо ті страшні роки, коли жодна ніч не проходила в селі спокійно. Вранці встаємо і довідуємося: одного повісили, другого застрелили, третій зник. Де дівалися наші люди? Їх мордували, а потім скидали в колодязі і болота. А як наших рідних катували. Ми бачили знівечені черепи, порубані кістки тих, чиї останки ми сьогодні ховаємо.
Рідні матері! Я звертаюся до Вас: виховуйте своїх дітей так, щоб ніколи і нікому з Вас не довелося збирати вийняті з криниці потрощені черепи і кістки своїх близьких, обмивати їх своїми гіркими слізьми. Розказуйте своїм внукам і правнукам гірку правду про націоналістів. Хай у віках будуть прокляті ті, хто продавав і продає свою батьківщину. Ми знаємо, що більше ніколи не повториться Устенська трагедія».
You can watch this video on www.livejournal.com
10 марта 1957 года жители села Дермань провожали в последний путь своих бывших соседей, зверски убитых членами УПА.
Процитирую слова жительницы села - учительницы средней школы Евгении Шавронской (Шепельчук), родная сестра которой погибла от рук бандеровцев. С такой речью она выступила во время похорон:
«Багато з присутніх тут є живими свідками підлих дій націоналістичних бандитів. З сімей багатьох наших односельчан вони вирвали батьків і матерів, синів і дочок. Ми пам’ятаємо ті страшні роки, коли жодна ніч не проходила в селі спокійно. Вранці встаємо і довідуємося: одного повісили, другого застрелили, третій зник. Де дівалися наші люди? Їх мордували, а потім скидали в колодязі і болота. А як наших рідних катували. Ми бачили знівечені черепи, порубані кістки тих, чиї останки ми сьогодні ховаємо.
Рідні матері! Я звертаюся до Вас: виховуйте своїх дітей так, щоб ніколи і нікому з Вас не довелося збирати вийняті з криниці потрощені черепи і кістки своїх близьких, обмивати їх своїми гіркими слізьми. Розказуйте своїм внукам і правнукам гірку правду про націоналістів. Хай у віках будуть прокляті ті, хто продавав і продає свою батьківщину. Ми знаємо, що більше ніколи не повториться Устенська трагедія».