В гості на півострів
З каньйону рухаємось ближче до моря через яйли (про те шо було раніше тут початок, частина 1, частина 3, частина 4)
З Чорноріченського каньойону вийшли на трасу, де за три гривні з брата доїхали до Орліного, там поповнили запаси всього необхідного і рушили далі в гори - на Байдарську яйлу.
1.
2. Складно було визначитись скільки Мадери брати з собою!
3. Це шоб не забути, шо я на морі
4. Вже вечоріло, а коли ми почали підніматися - повністю стемніло. Але в темноті мені якось приємніше йдеться, докучали лише мухи, які називаються оленячими - така маленька зараза, яка залазить тобі в волосяний покрив і бігає собі, можливо навіть кусає, відчуття не приємні, може залізти в око, ще однією особливістю є те що її важко вбити (в порівнянні з комаром), на всякі засоби тиму "офф" не ведеться, переважно дошкуляє в лісі.
5. Близько 10 вечора вийшли на яйлу, води там не було, але ми це передбачили і запаслись нею ще внизу.
6. Все ж таки мадери виявилось замало, оскільки більшу частину ми випили ще до вечері((:
7. Вранці нас розбудили постріли мисливців, які активно полювали на перепелів (питання для чого вони їм - там м"яса, як кіт наплакав, хіба шо б постріляти). Мисливці крутилися навколо і постійно стріляли, було якось не затишно. від одного пострілу дріб пролетіла зовсім поруч (вони знали, шо ми там є, але дурнуватий їхній азарт перемагав). коротче, швиденько зібрались і пошурували.
8. ну вот
9. Вийшли до кромки плато - краєвиди дуже круті - з одного боку рівнина, а з іншого більш як 200м прірви і все як на долоні. Перед нами Фороська церква, справа - пер. Байдарські Ворота, і попереду гора Челєбі
10. Режим пташиного польоту
11. Вершина Форканту (Фороський Кант) - мені якось дивно було її бачити з такого ракурсу, бо в попередніх скалолазно-альпініських виїздах дивився на неї знизу((:
12. Фороська церква
13. Світлина на згадку (пер. Байдарські ворота)
14. Піднімаємось на Чєлєбі. На плато, звичайно, шо води немає, тому свої запаси ашдвао ми поповнили в туалеті ресторану на перевалі.
15. Вид на скелю Парус, досить популярна стоянка для альпіністів
16. Вид на гору, яку ми так і не ідентифікували до кінця, але проаналізованої інформації виходить, що це Ільяс-Кая, під якою знаходиться Храм Сонця (Кримський Стоунхендж)
17.
18. дорога на плато
19. Робимо привал на обід
20. Саме час повитягувати з голови сміття і всяку живність
21. Храм Сонця
22. Жертвопринесення
23. це шось з розряду мавок, лісовиків, улянок і андрійків
24. Хіпстерський лук (Ваня і Юля ждитє нас здєсь, будєм втічєніє 20 мінут - на листочку написано )
25. План у нас був такий - спуститися з гір в Ласпі і знайти місце для ночівлі десь зовсім близько до моря і безкоштовне. Добре шо ми зустріли людей, які нам підказали куди саме потрібно йти з такими бажаннями.
26. Турстоянка Ласпі (платна) - Уляна знайшла собі забавку, Андрій пішов по воду (є джерело), я вкурвлювався через величезну купегу сміття, Маша відпочивала
27. прощальні погляди на гори
28. Андрій просив шоб я його так зафоткав. Не знаю мабуть для сарказму, адже на місці пункта сосрідоточєнія пожарного інвєнтаря збудовані нехілі вілли
29. Ну і от нарешті МОРЕ, перший раз за тиждень в Криму(((: (з цієї фотки ми довго сміялись - це не фотошоп)
30. ше раз
31. Як без цього?
32. Садили акумулятори разом з Кухаренком
33. Вперше фоткаф ЧШ над морем
34.
35. Ну і звичайно мій улюблений останнім часом кадр. Спочатку думали спати без наметів, але після історій про скалапендрів - передумали((:
Ми провели на цьому місці ніч, потім ше пів дня і успішно добрались до Сімферополя, де після незначної релаксації пакували наплічники мотузками, системами, карабінами - збирались у печеру, але про це вже в наступній розповіді.