Пісня про вдову

[smijana]

В іудеїв вдів чекало підпорядкування левірату, в Індії вдова поставала перед вибором смерті через обряд саті, або життя яке було приблизно такою ж мукою, лише розтягненою у часі (вдова виконувала найважчу роботу  в домі де жила, не мала права їсти за одним столом з іншими, розмовляти з родичами, словом, вважалася "нечистою" ), ще у неї був варіант

Comments

[unser_vater]

Судячи з тексту, це та половина Звенигородщини, що до Тального та Гумані. Там батькове село. А там, де материне, там гинакше балакають, уміють пом'якшувати Р. А де ви взяли таку книжку? Я теж хочу.

[smijana]

Цікаво, як те пом'якшене "р" звучить.. напевне важко відтворитиЩо цікаво, що багато в чому схоже, отак "гиначе" (гобід, горати, гонучка) балакають і у Старокостянтинівському районі Хмельницької області у мого батька, яка вже належить до Південно-західної Волині.

От він, цей скарб (там стільки!.. всі сфери життя, записи кінця 19го - початку 20го ст., протягом 14 років збиралися):
http://chtyvo.org.ua/authors/Krymskyi_Ahatanhel/Zvenyhorodschyna_Shevchenkova_batkivschyna_z_pohliadu_etnohrafichnoho_ta_dialektolohichnoho/
або тут:
http://www.twirpx.com/file/668393/

[unser_vater]

Ой дякую! Почитаю на дозвіллі. Як "пом'якшене "р" звучить"? Як у літературній мові. Рябий, буряки. А по той бік Звенигородки: рабий, бураки. Ще в нас пом'якшують "р" наприкіці слів, які закінчуються на "р": школярь, гончарь, комарь, кобзарь. Т.Г. так же ж і назвав збірку своїх віршів: "Кобзарь". Тому такі слова відмінюються як: школяря, гончаря, кобзаря. "Гобід" і "гоїрки" - додавання протетичного "г" характерне для багатьох регіонів України. Через те мене свого часу смішила спроба недолугих філолгів запровадити написання "инакше", "инший" тощо. Треба було б зразу запроваджувати "гинакше", "гинженер" - бо чого ж.

[smijana]

Дякую що пояснили.
Щодо назви "кобзарь" - для мене нове.. я думала, у тодішніх правилах граматики оті м'які знаки чи з рисочкою чи без часто навпаки позначали твердість..

Ага, справді, тоді вже хай буде і "гинакше". До речі, цікаво, як у вас кажуть: жАдного (нема бурячка чи чого там), чи жОдного?..

[vivagor]

Жінкам взагалі тяжко доводилось у всі часи: чи порубають чоловіка, чи він сам втече, а їй, бідоласі з дітьми, що робити?

[smijana]

Та да.. ну, сам, припустимо, не дуже там втече - громада своїм осудом такі речі контролювала.. але може пропивати. І майже все тоді падало на жіночі плечі.

Я от теж думала коли читала про (негативне) ставлення у багатьох народів до вдів як до "чарівниць які зводять зі світу чоловіків", або як до "кармічно-неблагополучних": а як ставилися до жінок, у яких чоловіків вбивали на війні?.. була ж напевне різниця чи чоловік помер від хвороби у мирний час, чи на війні. Як на війні - то жінка-то при чому..
До речі, доця захоплюється доколумбовими цивілізаціями. Вони ж, в принципі, досить жорсткі були з тими кровожерливими жертвоприношеннями.. так от щойно спитала: у ацтеків до вдів ставилися нормально, дуже віталося коли вони повторно виходили заміж, часто міг взяти другою дружиною брат померлого чоловіка. Там чоловіки могли мати стільки жінок, скільки могли утримувати.

[unser_vater]

Думаю, вдів не толерували тому, що вони легше вступали в сексуальні контакти. З пісень та інших зразків фольклору можна почерпнути, що перший досвід парубки здобували у вдовиць: "Ди ж ти, сину, нічку ночував?" І, либонь, не тільки парубки, а й жонаті любили забігти "до куми". І, напевне, у всіх культурах, не тільки в нашій. Тому таке ставлення - явно результат конкурентної боротьби. Заміжні жінки, які насправді в патріархальних громадах керують за допомогою різних прихованих механізмів, втілювали свою волю через формально панівних чоловіків.

[smijana]

Так, щодо "прихованих механізмів" - тут в яблучко.

Пісня про вдову

[livejournal]

Користувач forko посилається на ваш запис з Пісня про вдову пишучи: [...] В рамках проекту "Каліф на день". Originally posted by at Пісня про вдову [...]

[smijana]

Дякую за увагу!

[petro_o]

Виконання пісні дуже сподобалося, дякую, і за дослідження дякую, цікаво… згадалася «Сова»
Осталася удовою,
Хоч і молодою
І не одна... Та все ж тяжко...
З горем та нудьгою
Пішла вона до сусідів
Поради просити...
Присудили сусідоньки
У наймах служити…
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev126.htm

[smijana]

Дякую що нагадав..
Так просто, і так багато у кількох словах:
Осталася удовою,
Хоч і молодою
І не одна... Та все ж тяжко...

[tin_tina]

"Говоря так о мужчинах, грешно будет сказать то же самое и о женщинах. Наши крестьянки довольно степенные и трудолюбивые. Их хозяйственные добродетели несомненны, и нередко вся семья держится бабою. По крайней мере мне так казалось, что в тех домах, где хозяйство лежит на бабьей заботе, всегда заметно было более довольства, чем там, где хозяйничает беспечный мужик, знакомый с чаркою. Так, в доме вдовы, если она только не безземельная бобылка и не обременена кучею малолеток, я никогда не встречал не только нищеты, но и большого недостатка. Если и есть в чем упрекнуть наших крестьянок, так это в пристрастии подражать городской моде, которая их ничуть не красит и, вместе с тем, приводит к лишним расходам". (С)

[smijana]

"если она только не безземельная бобылка и не обременена кучею малолеток,"

..а так звичайно, жінка собі раду може дати. Проте сама виорати поле, зробити весь цей цикл посівний.. це важко саме фізично, тут потрібна чоловіча м'язова сила..