ходити по квартирі в колготках асфальтового кольору і кавовому теплому светрі (зняла його з батареї ).

вчора сніг скрипів. сьогодні- тане.

я не люблю бути ранковопомітною.
вчора було холодне вино на самотньому стадіоні посеред засніженого міста, змерзші долоні і божевільне щастя. а потім- гарячий глінтвейн.

( Read more... )

Земфіра з музичного автомату. львівський джаз з присмаком капучіно.

хочу, щоб хтось грав вечорами на піаніно. а я б сиділа на холодному паркеті, обійнявши коліна і закутавшись у шарфа (все ж того- з ароматом чоловічих парфумів і цигарок) і пила б червоне напівсолодке з крихкого келиха, а інколи коньяк- під джазові композиції. до другої ночі. ( Read more... )

пекучі краплі коньяку скочуються вустами. ми завше його п’єм, коли вона приїжджає.

осіннє тіло потребує зволоження.

*домашні* чоловіки сьогодні дивні.

я згортаюсь в клубочок- незахищена і змерзша.

тихше. сьогодні я вслухаюсь в темряву заплющених очей.

в моїх долонях- ранкове небо.


( Read more... )

чергові ранкові усмішки у вагонах метрополітену- немов шкідлива звичка. Ерленд Лу- перша моя російськомовність у літературі за останні 4 роки. мій звичний франкомовний четвер- моє крихітне блаженство. книжкова виставка, дурнуваті походи по магазинам.. рожеве напівсолодке у мовчазному затишному дворику. і морозне повітря, холодні руки, спомини, ( Read more... )

білошкірі мої долоні

затуляють собою небо

я сьогодні сама священна,

незахищена, бо сама

вечір холодно гладить скроні,

зазирає мені під ребра

я ховаю в своїх легенях

те, чого у твоїх нема (с)
ми просто пили червоне солодке. на дитячому майданчику. за день народження подруги. потім ( Read more... )

Океано-Земфірівське ранкове прокидання. усмішки в метро. мовчазні і зворушливі. російськомовні тексти Ерленда Лу під україномовну Другу річку. і передостаннє величезне-превеличезне пожовкле листя від дивного дерева на нашій алейці. дзвоники, кавові автомати, горобці, люди, люди, люди. натовпи. дві кружки улюбленої. з коньяком і морозивом. тепер ( Read more... )

OrAngelove. тепле молоко. гаряча вода в д’уші. холодні руки. і все на доторки. я закохуюсь в кленове листя на долівці чиєїсь підлоги, в дужий вітер за шклом мого вікна, в міцну ранкову каву і розклад показів Молодості. все просто. це моя осінь. бажана на сьогодні, на вчора і на завтра. бажана назовс’ім безсумнівно.

знову хочу на дах. пити червоне ( Read more... )

сприйняття одне одного на півцигарки- теплота та увага, нема що сказати... (с)

а ми пили гарячий глінтвейн з термоса на лавці алеї у центрі міста, закутавшись зеленим пледом. і слухали Бабкіна.

приємно. виконувати власні бажання.


( Read more... )

22:59. горнятко вечірньої кави. інгридієнти не змінні. пропорції дотримані як завше. тримала в руках осінь. і куштувала на смак терпкість її доторків. а дощ сьогодні на диво холодний. обпікає вуста і ніжну шкіру пальців. незмінний плед. і вечір наодинці. вичерпалась поезія душевностей. і слова дивним чином вичерпались. лишилась усмішка. коротка ( Read more... )

знаєш, а вчора біля ґанку зацвіли хризантеми. дивно… як я могла раніш їх не любити? ну от тепер я чітко відчуваю прихід осені. ти писав, що в тебе там без перестанку йдуть дощі, шкода… бо в мене їх немає. так можна і розгубити ту мою пристрасть до ранкових злив. проте я маю вітер. знаєш, коли вся закутана у плед кольору кави з молоком, тримаю в ( Read more... )