...

[p_ok_ahontas]

я втратила смак

Comments

[plushevy_kot]

Мля! Дождись ВЕСНЫ!!!!!!

папустит!

[p_ok_ahontas]

:)))))
по-мойму вже починає попускать)
а взагалі-то я кінця світу жду )

[plushevy_kot]

а вот с этим пахуже будет, забей )))

[com_revolta]

я ізвіняюсь, але кінець сьвіту - це супір весело. но радікально!

чір ап, чін ап, тьотка! і не слухай ти того трв, ато глідішь, чіво паскудного може нарадити. зроби собі шось приятне. наприклад використай шенгенський пропуск і поїдь кудась в норвегію, шо може бути дорого, але мона і дуже весело цього уникнути, от почитай тута у одної бувалої

[leg0ner]

Треба рухатись та щось робить. Спочатку буде важко. Але не сдаватись, тоді радість прийде несподіванно. Ще можна фотки подивитись депресивних регіонів, а потім поглянь на небо, купи квіточки - побачиш що не все так погано, житя триває.

[p_ok_ahontas]

та триває. просто я не знаю, що від нього хочу.
і тому ні в чому не бачу сенсу

[leg0ner]

Не нудьгуй. Попереду ще не та криза - адреналіну на всіх вистачить:)
Забудешь про все на світі. Насправді я більше не знаю рецептів від нудьги окрім адреналіну та якоїсь роботи. Ще б таку роботу що радість приносе... А ще варіант якусь бабусю знайти що стоіть на морозі та петрушку продає та купити усю ту петрушку - один пучечок несчастний із котрим вона з ранку стоїть, стоїть бо нема на шо сісти. Уявляєшь як важко бабусі. А десь у Африці чаклуни зробили з людини чергового зомбі, а в Сирії людям ноги відриває а ми тут сидемо собі, кайф ловимо - ой як же нам погано боженьки, ой нема настрою...

Можна почитати щось цікаве http://anubis.sokrytoe.com/

[p_ok_ahontas]

:)

[woliruk]

не знаю куди виза, але езжай, дорога завжди вибивае смуток и видганяе дурни думки!

[p_ok_ahontas]

не хочу сама. хватить душераздірающих зрєліщ.

[p_ok_ahontas]

а віза навчальна річна. останній рік. їдь куди хоч

[woliruk]

вже шенген дають, ранише ж ти казала польську национальну?

[zhmutok_mrij]

наступним в моїй стрічці друзів був пост про апатію. ось витяг: "Так как при апатии не радуют старые увлечения, не мечтается и так далее, вы можете заняться "жалостливой разминкой". То есть сидя на диване, раскачиваясь из стороны в сторону, начать доводить ситуацию до абсурда. Начинаете жалеть себя, подвывая и представляя, какой же вы несчастный человек, какой бедный, даже можете всплакнуть.) Поговорите с собой перед зеркалом. Расширьте границы вашей "несчастности" и доведите ситуацию до абсурда. Уверяю вас, в конце этой процедуры вы утрете сопли и начнете ржать, глядя на растекшуюся тушь под глазами и опухший нос. Этот метод лучше помогает, чем метод наигранного оптимизма, потому что во-первых, вы несколько в неадекватном находитесь состоянии, чтобы трезво мыслить и оценивать реальность, а также напускать на себя этот оптимизм. Во-вторых, из вас быстрее выйдут апатия и чувство жалости к себе, вы их выжмете, как тряпку, которой моют пол. По капле. И освободится место для новых эмоций. Этот момент надо не упустить, и заполнить нишу

[agandr]

Пройдет. В таких ситуациях помагает просто расслабиться и ничего не делать существенного какое-то время и не планировать. Нужен покой. Можно смотреть сериалы какие-нибудь или что-то в этом роде. Спать побольше обязательно. Пить витамины.

[p_ok_ahontas]

не домопоже з однієї простої причини - все що ти назвав - це мій звичний стиль життя. і приходить час "платіть по счетам" тільки от замість того, щоб "приготувати готівку" чи навпаки "ударіться во все тяжкіє" я впала в ступор.
ну і плюс крах певних ілюзій дає своє.
я знаю що пройде, тільки треба час...
дякую за підтримку