Драгоманов, як "карго-культист"

[oles_maslak]

Після кільканадцяти років знову перечитав «Шевченко, українофіли й соціалізм» Драгоманова. Власне, такі речі треба читати вже дорослій людині з більш-менш сформованим світоглядом та певним багажем «соціо-гуманітарних» знань. Тому лектура виявилася корисною. Драгоманов гарний публіцистичний стиліст, його позитивістська (саме у дусі «першого

Comments

[goutsoullac]

http://goutsoullac.livejournal.com/1298756.html

[oles_maslak]

Про "шевченків міф" буде окремий текст. А це всього лише замітки на його полях, що з'явилися у процесі написання...

[goutsoullac]

Перепостм=ив сюди http://falangeoriental.blogspot.com/2013/07/blog-post_26.html

[ledilid]

про "інверсію" доречний висновок

[omar_lyulka]

***І став одним із головних призвідників катастрофічного результату Визвольних змагань 1917-21 рр.***

Ой, не думаю, що в цьому є якась вина Драгоманова. Більшість населення України хотіли землі, ідея незалежності не була такою популярною, як це, зараз намагаються показати. Доки більшовики обіцяли людям землю, доки вони й мали підтримку, оскільки видавалися силою, що може, на решті, її роздати. З поглядами Драгоманову була знайома хіба що, інтелігенція, яка становила зовсім не значний відсоток суспільства, і особливим впливом не користувалася.

[oles_maslak]

Є один суттєвий нюанс. Ця інтелігенція захопила й монополізувала наприкінці ХІХ на поч. ХХ ст. те, що отримало назву "свідоме українство", а згодом очолила ті самі Визвольні змагання. І відвернула від українства та українського руху всі "ідейно конкуруючі" суспільні групи (це потім досить вдало описував той же Липинський). До того ж, селянський рух в Україні так сяк існував (на селах у 1917 р. виникали числені "селянські спілки" та "просвіти"). Але він якраз був опанований "постдрагоманівцями" та "навколодрагоманівцями", уособленими, здебільшого, партією українських есерів (трансформація драгоманівських ідей, їх синтез з немилим Драгоманову російським радикальним "народництвом", наприкінці ХІХ - на поч. ХХ ст. - то окрема велика тема). В результаті - "вийшло те, що вийшло"...А взагалі, якщо казати про "свідомість селянських мас", то мені колись один польський знайомий оповідав, що польські селяни остаточно усвідомили себе поляками лише завдяки кардиналові Вишинському (тобто аж у 1950-х роках). Не знаю, наскільки це соціологічно

[omar_lyulka]

Мені здається, Ви перебільшуєте вплив тогочасної інтелігенції. Повторюсь, для селян (а це абсолютна більшість населення тогочасної України) головне питання було земельне, тобто якби вся інтелігенція, наприклад, підтримала Скоропадського, то все одно селяни пішли б, або за агітаторами з Москви, або за якимось з місцевих отаманів. Це не значить, що вони були проти незалежності, але пріоритет був однозначний. І тому довіра була лише до сил, які обіцяли б забрати землю, в формально законного власника, і розподілити серед місцевих жителів, а в цьому є якийсь соціалізм погодьтесь?

А загалом, на мою суб'єктивну думку, в України не було шансів отримати незалежність на поч. ХХ ст., тому й шукати винних якось сенсу не бачу. Хоча, якщо поміркувати, то звичайно не було б 32-33 рр., якби не було 17-го, відповідно не було 17-го, якби не було 14-го, а не було 14-го, то не було б і 91-го., і жили б ми до цих пір, у великій Російській імперії. Хоча б можливо, це було б і краще... От по даному питанню, я не склав власну думку.

[oles_maslak]

"Якбитологія" то трохи дивний спосіб сприйняття історії:) Хоча, якщо спробувати сформулювати "альтернативну логіку історії", то якби український політичний рух був більш "поліфонічним", він цілком міг би охопити ширші верстви населення. Власне, головна проблема УНРівських соціалістів була в тому, що вони звузили базу національного руху виключно до біднішої частини селянства (а спроби поширити український соціалістичний рух на міське робітництво зазнали фіаско). З ширшою соціальною базю український політичний рух отримав би більше шансів на успіх (не факт, що переміг би, але шанси були б більші). А щодо землі - арграрна проблема гостро стояла не лише в Україні, але ніде вона не стала вирішальним фактором (хоча всюди була важливою). Тим більше, не варто сприймати тогочасних селян виключно як "безграмотних і безземельних ваньок" (хоча і таких було, звісно, аж надто багато) - двадцяте століття досить швидко ламало патріархальний побут і до революції "розшарування" у селянському середовищі відбувалося за багатьма параметрами.