Українські дівчата чарівні
Кожен новий день дає можливість розпочати нове життя. Зимового ранку міркуєш, що чекає на вулиці, чи то брудні калюжі, чи крижана ковзанка. В жодному випадку - ніяких підборів, чи кеблів, і треба бігти. Не варто запізднюватись до косметологині, особливо, якщо записалася до неї за тиждень. Вона чекає, загадково посміхаючись і помішуючи кольорове варево. Процедура швидка, але пекуча. Не пекельна, можна терпіти, якщо думати про жаркі пристрасні поцілунки. Не можна терпіти те, що обличчя виглядає якимось втомленним. Чи не могла б ти якось над ним поворожити? - А як же, зараз, в тебе ж немає клаустрофобії? - Звісно є, але заради краси можна півгодини полежати нерухомо в темряві. Не думаю, що з мене зніматимуть посмертну маску, а хоть і так, мені вже від неї користі ніякої не буде. А від цієї, магічної, багато користі, як то кажуть, "результат на лицо". Ініціація пройшла успішно, можна бігти далі в чудовому настрої.
Далі - це на роботу. Буде добре, якщо сьогодні не прийдеться вирішувати складних питань і спілкуватися зі скадними людьми. Так воно і складається. Приємні люди працюють швидко, говорять приємні речі, ще й пригощають обідом. По обіді ще трохи праці і знову бігти - швиденько з подругою по магазинах. Там мою подругу знаходить пальто. Хоча вона шукала не його. Але воно чудово їй пасує, воно просто створене для неї, хоча і занадто дорого коштує, я умовляю її його забрати. Бо я бачу майбутнє: як вона за ним жалкує, а я слухаю ці жалоби і докори. На мить я заглядаю в інший варіант майбутнього: ми тікаємо світ за очі, покинувши зруйновані оселі, і жалкуємо, що витрачали гроші на звичайні життєві речі. Але ми повинні сподіватися на краще. Подруга вираховує, від чого відмовитись заради пальто, механічно перегортаючи вішалки з одноманітним штампованим одягом. Раптом висмикує із купи ні на що не схожу річ. Навіть не зрозуміло, що воно, чи сукня, чи фрак. Звісно в моєму стилі. Звісно мій розмір. Звісно занадто дорога. Це помста.
Ми регочимо, вибігаючи з магазину, вишкрібаємо по кишенях завалящі п"ятірки і десятки, нам необхідна вечеря для сил і вино для настрою. Грошей вистачає лише на їжу, вином нас пригощають. Ледве встигаємо проковтнути і запити, як вже час бігти на концерт.
На сцені Dakh Daughters і це - справжня магія. Вони грають на всіх музичних інструментах, співають всіма мовами на всі голоси, змішуючи все музичні стилі. Кожна пісня - маленька вистава, і акторки чудові. Вони надсучасні і традиційні. Вони традиційні як чаклунки, що співають і танцюють як навіжені, заклинаючи долю. Свою дівочу долю. Нашу жіночу долю. Нашу спільну, загальну долю, долю нашої країни. Хіба можливо, щоб країна таких веселих, талановитих, сильних, сміливих і чарівних жінок не змогла відродитися і почати нове життя?
Click to view