Споживання як стиль життя

[nawak]

Активне обговорення під час чаювання "ГУРТа" та існуючий інформаційний вакуум, що утворився з приводу приїзду Ярослава Грицака до Одеси, вимагає, ще раз звернутися до подій 17-18 лютого і відрефлексувати з цього приводу: а) більш детально; б) меньш незграбно, ніж було зроблено в перший раз (http:// ( Read more... )

Comments

Вопросы к обсуждению тезисов Грицака

[jusul]

1) компромиссное решение будет вырабатываться в процессе? или есть какие-то варианты априорные? каким может обоснование и обсуждение возможных вариантов?
2) какие новые мифологемы можно предлагать и продвигать? какова новая манера мышления, в чем ее суть?
3) каким образом можно формировать новую систему ценностей? как возможно обусловить и способствовать её продвижению и популяризации в обществе?

Re: Вопросы к обсуждению тезисов Грицака

[nawak]

Пропоную провести обговорення цих тез на чаюванні ГУРТу

[gurt_odessa]

Коротко і змістовно. Дякую!
По суті:

"1)необхідна найшвидше примирення українців з українцями шляхом болючого, але вкрай потрібного компромісу." - який вигляд (форма) цього компромісу - атже федералізація відкидається з позиції несформованної політичної нації, це тещо казав пан Грицак на круглому столі.

"2)Зміною міфологем" - а чи потрібні міфи взагалі?

[nawak]

Мені іноді здається, що більшість українців далі свого села не виїжджали. Особливо ті, хто ретранслює міфи про вісь зла - Львів,Тернопіль, Івано-Франківськ. Те саме стосується нашої наукової і творчої еліти. В нас переважно роблять наукову кар'єру в своєму місті, немає мобільності, здається тільки один Іздрик постійно до нас приїздить. Ми боїмося чого не знаємо, ми не знаємо один одного. Так, ми різні, але ми навіть не спробували пізнати один одного. Я особисто не хочу відмовлятися від затишних кав'ярень Львова чи краси Криму.
Проблема компромісу в тому, що жодна зі сторін не знає чого вона хоче від іншої.
Ми не куди не дінемося від міфологем, жодна спільнота не існує без них, питання в їх актуальності.

[dmitri_lytov]

Вот это похоже на правду. Это не вина - это беда.

[dmitri_lytov]

Прокомментировал Ваш пост в своём журнале:
http://dmitri-lytov.livejournal.com/60060.html

[dmitri_lytov]

Грицак говорит правильные вещи, но говорит их таким жутким языком, что воспринять нормальному человеку невозможно. Отсюда и вакуум.

Под "жутким языком" имею в виду не западноукраинский диалект (его я понимаю прекрасно и воспринимаю позитивно), а систему понятий. Грицак говорит как французский интеллектуал-левак, наворачивая многоэтажные словесные конструкции, как какой-нибудь Деррида или Глюксман. Говорить таким языком со славянами - это всё равно, по-моему, что говорить с пустотой. Из славян такое готовы воспринять разве что поляки.

[gurt_odessa]

Шановний Дмитро, а про що саме говорив пан Грицак на лекції?

[dmitri_lytov]

Извините, что отвечаю по-русски - по-украински могу легко, но на компе нет поддержки украинских символов, а писать без них - как-то коряво выходит.

На лекции я не был - живу не в Одессе. Но материалов Грицака в сети довольно много. Уважаемый nawak в последних постах своего журнала дал довольно хорошие ссылки на наиболее дискуссионные материалы Грицака. Но по ним, видимо, прошёлся уже редактор - там сказано коротко и по делу. Я видел в интернете видеозаписи Грицака и его "непричёсанные" статьи - там очень, очень много "лирических отступлений".

[lunar_shade_123]

Однією з причин, чому Ярослав Грицак є затребуваним публічним інтелектуалом, чому його статті неодмінно викликають резонанс, а остання книжка вийшла кількатисячним накладом (що є нині рідкістю для нехудожньої літератури) є те, що пише він доступно і цікаво.

Можливо, Ви бачили десь чернетки його статей ("непричёсанные" статьи), у чому дозволю собі сумніватися, але усе, що виходило друком, не викликає проблем із читанням.

Хоча, якщо мислити категоріями, які дозволяють ділити розумові здібності аудиторії за національною приналежністю, то все можливо.

[volontariste]

Захоплюючись (цілком справедливо) Грицаком, треба пам’ятати, що легкості його розмов про непрості речі не так рідко передує легковажність, з якою він їх вивчає.