Суботів. Богданова могила
Туристичний маршрут «Золота підкова Черкащини» має високий статус державної програми. У той час, як львівська підкова хизується своїми замками, черкаська - в першу чергу українським духом. Ще б пак, адже мова йде про місця, пов’язані з життям і смертю загальновизнаних великих українців - Шевченка і Хмельницького.
Усипальня найвидатнішого з традиційно багатовекторних українських гетьманів розташована в невеличкому селі Суботів, що на Чигиринщині.
Виявляється, що назва «Суботів» вимовляється з наголосом на перший склад. Тобто не від суботи й відповідно єврейського шабату, а від місцевої річки Суби. (Щоправда, на вікі розписані ще кілька складних мовних версій, хіба що без санскритської).
Знайдене неподалік городище натякає на прадавнє походження тутешніх поселень. Проте реальна історія почалась все ж від Хмельницьких. Наділ на Субі чи то придбав, чи то отримав у подарунок за службу Михайло Хмельницький, Богданів батько.
Дрібний шляхтич Хмельницький служив на Львівщині у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, а пізніше - у його зятя Яна Даниловича. Той, отримавши посаду чигиринського старости, перебирається на Черкащину. Вочевидь, і Хмельницький-старший з ним.
Як би там не було, Михайло Хмельницький облаштовує на злитті річок Тясмин і Суби хутір з пасікою. Згодом, отримавши вслід за своїм покровителем посаду старости Чигирина, розбудовує на горбочку дерев’яний замок.
Реальних фактів про батьків Богдана, про його дитинство обмаль. Навіть за місце народження гетьмана змагається з півдюжини українських міст: Жовква, Чигирин, Переяслав, Товсте, свіжа версія про Черкаси. Певно що на підході історія про донецьке коріння Хмельницьких. Суботів - також у тому переліку.
Про Суботівський маєток Хмельницького вперше згадується в 1616-му. Фортечка з дерево-земельних укріплень була не надто грізною, проте в комплексі з оборонними ровами, перекопами, гострими палями, оборонними та дозорною вежами могла захистити від небажаних гостей. До того ж пагорб було порито численними ходами. Болотиста місцина з заплавою та ярами була природною перешкодою ворогам.
Після смерті (чи скорше загибелі батька) Богдан успадковує маєток та оселяється в Суботові з молодою дружиною Ганною Сомко. В родинному маєтку народились декотрі з Богданових нащадків, зокрема Тиміш, Катерина, Олена та майбутній гетьман-невдаха Юрій Хмельницький.
Та все ж головною турботою Богдана Хмельницького було не облаштування родинного гнізда, а військові справи. Козацький військовий писар, а згодом - чигиринський сотник все більше заглиблюється у велику політику.
Як це не дивно, але саме Суботівський маєток буде яблуком розбрату, через що запалає вся Україна. Землі Хмельницького стають об’єктом рейдерської атаки з боку чигиринського підстарости Данила Чаплинського. Той за відсутності господаря не лише свавільно грабує господарство, а ще й вдається до наруги над молодшим сином Богдана.
Також Чаплинський ніби-то викрадає служку Хмельницьких Мотрону, яка на ділі була Богдановою коханкою! (Мотрона стане дружиною свого викрадача, а згодом - новою законною дружиною Хмельницького. Історія їх кохання закінчиться стратою мачухи старшим сином Богдана Тимішем).
Палаючи помстою та шукаючи захисту родовим землям Богдан залучає собі на допомогу козаків. На Запоріжжі його обирають гетьманом. Починається повстання, що перетвориться згодом на багаторічну війну всіх проти всіх. (Звісно, що підґрунтя для війни було значно соліднішим, що втім не заперечує от такого приводу).
Хмельницький повертає собі Суботів та будує тут новий, укріплений маєток (до наших днів дотягнули лише залишки фундаменту однієї з башт, вкриті нині скляним дахом). Зводиться також гетьманський будинок, хати для козацької старшини.
Поруч із замчищем - Іллінська церква, будована в 1653-му році коштом гетьмана. Ранньобароковий храм мав очевидне оборонне значення. Двометрові стіни, вікна-бійниці, пристосовані навіть для гармат. Крім того, церква служила за родову усипальницю - першим тут ховають загиблого Тимоша Хмельницього в тому ж, 1653-му році.
Церква святого Іллі стане усипальницею і для самого Богдана, який помер у Чигирині в 1657. Та незабаром тіло гетьмана таємно перепоховають, аби уникнути наруги.
За іншою версією, наруга все ж сталася. В 1664-му Суботів захопить військо київського воєводи Стефана Чарнецького. Гетьманське поселення спустошать, а домовину з прахом дістануть зі склепу, тіло спалять, а попіл вистрелять з гармати. (Українські історики воліють з таким фактом не погоджуватись).
За нового польського панування Суботів ще деякий час залишається містечком, що має близько сотні дворів. Гетьманські руїни в 1843 і 45-му відвідає Тарас Шевченко. Згадкою про те стануть відомі акварелі й депресивний вірш.
Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився...
Як це не дивно, але в XIX столітті Суботів зростає. На 1900-й рік тут проживає близько чотирьох тисяч чоловік, це майже в шість разів більше, ніж нині.
За радянських часів у Богдановій церкві облаштують клуб, згодом - склад і зерносховище. В 1954-му, до 300-річчя Переяславської ради храм обладнають під музей та встановлять символічний гранітний надгробок. (Не так давно надгробок, що, само собою, містив згадку про історичне возз’єднання, переробили).
Церкву відреставрують наприкінці 1970-х. Тоді ж розберуть галерею, збудовану при спорудженні в 1869-му році дзвіниці. В 1990-му храм повернуть релігійній громаді. Саме його ми бачимо на звороті Богданової п’ятигривневої купюри.
Ще одна пам’ятка часів Хмельниччини - три криниці. Пам’ятник природи, судячи з написів на паркані, користується неабиякою популярністю у широкої туристичної громадськості. (До речі, у навколишніх селах є ще декілька іменних криниць).
Криниці викопали в мальовничій долині неподалік від села за наказом Хмельницького. Як написано на камені - на честь «спільної боротьби українського, російського і білоруського народів у визвольній боротьбі проти польської шляхти».
Гадаю, Богдан щиро б здивувався такій мотивації.
Суботів на Google-картах. Село Чигиринського району Черкаської області. Проїзд на автомобілі від Києва - 246 км (біля 3,5 годин дороги), від Черкас - 56 км.
