дякувати богам, у наших супермаркетах нарешті навчились красиво розкладати продукти і можна наробити 100500 фото просто з'їздивши в якесь там Metro за молочком :)
і головне, що ніхто на тебе не кричить, що ти фотографуєш, а не купуєш. головне дочекатись, доки покупці розійдуться від вітрини, що тебе цікавить)

( Read more... )

люблю дивитись на прогноз погоди в телефоні, особливо коли пишуть "надворі 0, відчувається як -8". добре, що у нас цей день не активно святкують, інакше усі ці сексі кішечки та відьмочки повідморожували б собі усе що можна ( Read more... )

така гарна осінь за вікном, що аж не віриться :) стільки кольорів, сонця та тепла, що нереально тяжко сидіти в офісі, дивлячись в екран, підставляючи обличчя променям світла з монітору ( Read more... )

люди дивні створіння. ні до кого ми так сильно не доколупуємось, як до самих себе. ми здатні пробачити іншим купу різних речей, інколи навіть зовсім не дрібних, а от себе будемо мучити і відчитувати за те, що спросоння пролили каву на килимок ( Read more... )

П'ятниця це завжди класно. П'ятниця перед трьома вихідними днями це супер класно ( Read more... )

настала пора гарбузів. раніше, коли в американо-мовних блогах всі жартували, що в жовтні все довкола стає гарбузовим, я відверто дивувалась цьому, а цьогоріч ця тенденція добралась і до нас. куди не підеш - всюди пропонують каву з гарбузовим сиропом, гарбузовий пиріг, крем-суп з гарбуза чи ще якусь гарбузову продукцію. астанавітєсь ( Read more... )

Переглянула нещодавно чудовий мультфільм від студії Disney Ваяна/Moana і так тепло на душі одразу стало :) чи це тому, що сюжет розгортається у теплих краях і водах Тихого океану, чи тому що сам мультфільм такий добрий і веселий - невідомо)

( Read more... )

подобається мені цей простір поруч з домом, добре що колись для працівників заводу збудували стадіон.
і ось це ідеальне дерево, що очолює ряд, я теж дуже люблю. воно мені нагадує дерева з дитячих картинок - стовбур і густа кругленька крона.
осіння меланхолія штовхає на пошуки прекрасного :)

( Read more... )

час летить, як перевантажений лісовоз вниз по схилу в ожеледицю... щойно вчора починався червень, а тут бац! і вже 2 жовтня. а я колись ще сміла не вірити бабусі, коли вона розповідала мені, першокласниці, що час рухається дуже стрімко і треба цінувати кожен момент.


( Read more... )

( Read more... )