Ми повернулися!
Аж не віриться, що ми вдома! Останні дві доби були вкрай важкими, ми їхали-їхали-їхали, не спали-не спали-не спали, і чухалися-чухалися-чухалися (поки ночували у монастирі у Різонгу, умудрилися підхопити злобних кусь)...
Це якась неймовірна подорож була, не знаю, чи мала ще колись за життя настільки насичені емоційно і враженнєво поїздки. Потрохи емоції улягаються, фотографії вже скинуті, а у голові продумана структура викладу матеріалу і досвіду:)
Логічно її можна поділити на кілька блоків: блок буддистсько-містичний, блок археологічно-антропологічний і блок ойяккрасівоприродній. Але, певне, спочатку треба якісь вступні прозаічні зауваги, еге? ;)
Отже, Ладак. Він же - Малий Тибет. Тут долини лежать на висоті понад 3 тисячі метрів, а гори сягають понад 7 тисяч (дві вершини Нун і Кун). Тут же десь і друга висота світу К2. Такі суворі умови наклали свій відбиток на тутешній клімат і туризм, тож зі своєї поїздки ми зробили наступні висновки:
1. Найвдалішою покупкою перед від*їздом було оголошено спортивні окуляри-полароїди. Як людина, яка не носить сонцезахисних окулярів, ніколи не думала, що вони настільки можуть стати в нагоді. Вони захищали від вітру, пилу і сонця. Звісно, негативним моментом є забарвлення морди в стилі "антипанда", але то таке, деталі.
2. Зволожуючі креми в горах - наше все. Клімат дуже сухий, пика починає тріскатися, губи в ранах, шкіра вкривається сухою кіркою і облазить.
3. Ніяких "загорань". Місцеві навіть у спеку під 40 ходять у светрах і шапках, і недаремно. Перепади температури навіть вдень за ситуації "є сонце - сонце за хмаркою" відчутні, а ось із заходом сонця температура різко падає вниз, тут треба вже не тільки светра, а й куртку натягати.
4. Треба купувати путівники у перший день, а не в останній, як це зробила я. При чому, як показує досвід, треба шукати книжки якихось закоханих у свою землю авторів-краєзнавців, а не скупих вказівок "куди піти і де пожрать". Коли нарешті розкошелилася аж на 895 рупій, купила книжку про культуру та історію Ладаку і почитала, скільки всього тут є... То лишалося тільки кусати лікті від досади, що не зробила цього раніше, а часу перебачити все просто нема!
5. Розраховувати відстані, виходячи із суто рівнинного досвіду - велика помилка. Для нас 100 км - це пхи, а не відстань. Для Ладаку це... день дороги. Важкої дороги. Тож поїздка "лише" за 220 км - це 4 дні суто дороги.
6. Сандалі в дорозі - це зло. Ходила-ходила в черевиках, а тільки вдягнула сандалі - одразу збила пальця і мучалася.
7. Якщо можете водити мотоцикл - беріть! Ви не залежите від людського фактору, ви вільні розпоряджатися своїм часом. Мало того, це дешевше, ніж їздити на "джипах" і "таксі". Треба лиш купити мапу і слідкувати за рівнем пального.
8. Щодо Ладаку, то ладаки і індуси - це дві великі різниці. Краще спілкуватися із ладаками. Вони не деруть втридорога, не дурять і дуже відкриті та гарні люди.
9. Треба формулювати конкретну мету поїздки. Це або треки і природа, або буддизм і містицизм, або рафтинг, або археологія та етнографія... Неможливо охопити все! Крім того, їхати варто не менше, ніж на місяць.
Може щось іще згадаю, а поки писатиму далі:)
Це якась неймовірна подорож була, не знаю, чи мала ще колись за життя настільки насичені емоційно і враженнєво поїздки. Потрохи емоції улягаються, фотографії вже скинуті, а у голові продумана структура викладу матеріалу і досвіду:)
Логічно її можна поділити на кілька блоків: блок буддистсько-містичний, блок археологічно-антропологічний і блок ойяккрасівоприродній. Але, певне, спочатку треба якісь вступні прозаічні зауваги, еге? ;)
Отже, Ладак. Він же - Малий Тибет. Тут долини лежать на висоті понад 3 тисячі метрів, а гори сягають понад 7 тисяч (дві вершини Нун і Кун). Тут же десь і друга висота світу К2. Такі суворі умови наклали свій відбиток на тутешній клімат і туризм, тож зі своєї поїздки ми зробили наступні висновки:
1. Найвдалішою покупкою перед від*їздом було оголошено спортивні окуляри-полароїди. Як людина, яка не носить сонцезахисних окулярів, ніколи не думала, що вони настільки можуть стати в нагоді. Вони захищали від вітру, пилу і сонця. Звісно, негативним моментом є забарвлення морди в стилі "антипанда", але то таке, деталі.
2. Зволожуючі креми в горах - наше все. Клімат дуже сухий, пика починає тріскатися, губи в ранах, шкіра вкривається сухою кіркою і облазить.
3. Ніяких "загорань". Місцеві навіть у спеку під 40 ходять у светрах і шапках, і недаремно. Перепади температури навіть вдень за ситуації "є сонце - сонце за хмаркою" відчутні, а ось із заходом сонця температура різко падає вниз, тут треба вже не тільки светра, а й куртку натягати.
4. Треба купувати путівники у перший день, а не в останній, як це зробила я. При чому, як показує досвід, треба шукати книжки якихось закоханих у свою землю авторів-краєзнавців, а не скупих вказівок "куди піти і де пожрать". Коли нарешті розкошелилася аж на 895 рупій, купила книжку про культуру та історію Ладаку і почитала, скільки всього тут є... То лишалося тільки кусати лікті від досади, що не зробила цього раніше, а часу перебачити все просто нема!
5. Розраховувати відстані, виходячи із суто рівнинного досвіду - велика помилка. Для нас 100 км - це пхи, а не відстань. Для Ладаку це... день дороги. Важкої дороги. Тож поїздка "лише" за 220 км - це 4 дні суто дороги.
6. Сандалі в дорозі - це зло. Ходила-ходила в черевиках, а тільки вдягнула сандалі - одразу збила пальця і мучалася.
7. Якщо можете водити мотоцикл - беріть! Ви не залежите від людського фактору, ви вільні розпоряджатися своїм часом. Мало того, це дешевше, ніж їздити на "джипах" і "таксі". Треба лиш купити мапу і слідкувати за рівнем пального.
8. Щодо Ладаку, то ладаки і індуси - це дві великі різниці. Краще спілкуватися із ладаками. Вони не деруть втридорога, не дурять і дуже відкриті та гарні люди.
9. Треба формулювати конкретну мету поїздки. Це або треки і природа, або буддизм і містицизм, або рафтинг, або археологія та етнографія... Неможливо охопити все! Крім того, їхати варто не менше, ніж на місяць.
Може щось іще згадаю, а поки писатиму далі:)