Ми - реальні кабани! Поїздка в Нубру, перед початком
Коли я читала Шапошнікову з її писаннями про Ладак, Нято ніяк не сприймав її, звинувачуючи у надмірній екзальтованості. Однак, як я змогла переконатися, у неї на те були причини. Бо коли мандруєш Гімалаями, то можеш або екзальтовано, або матюками ("Бля, це краса нереальна, це пиздець!!!!!"). А потім наступає тиша. Тиша у думках і у словах. Бо ти не здатен переварити все це. Надто неземні наштаби, надто неземна краса... Це як сновидіння, або як інша планета.
Тому не буду описувати побачене. Може потім, переваривши, обробивши фотографії. А поки - прозаїчно про нас. Ми повернулися із триденного заїзду нереальними місцями... У нас болять дупи, обвітрене обличчя, потріскані губи і купа щастя.
...Ми вирішили поиіхати у долину Нубра. Ці території тільки в семидесятих перейшли у власність Індії, туристам відкрили в*їзд у середині 90их. Тут живуть нелякані місцеві жителі, а краса, казали, нереальна. Але головне - тут в цих числах читає лекції про буддизм Далай Лама!!! Ну хто ж не поїде?
Тільки ось постало питання, як туди добратися... Дорога мала бути нелегка, півтори сотні кілометрів по гірському серпантину. І, шо найцікавіше, пролягала вона через найвиший гірський автомобільний перевал світу! І оце поки ми продумували варіанти добирання, нам на очі попалася вивіска оренди мотоциклів. Ціна оренди понтова - 90 грн на день. А Нято, варто сказати, якшо його відірвати від компа, стає реальним кабаном! І він сказав: "ДАВАЙ!" А це якийсь анріал, бо ше в Києві Нято і чути не хотів про байк... Ось яке корисне гірске повітря!
Аби змалювати ризикованість авантюри, варто зазначити кілка моментів. 1. Сівшу на моц, на перших 2 метрах Нято заглух. 2. На других кількох метрах ми мало не врізалися у машину і летіли шкерберть через усю вулицю. 3. Далі ми до ночі чекали, доки вшухне трафік і ми зможемо доїхати до гестхауза. 4. Гімалайскі серпантини вузькі, ніяк не обгороджені і в півтори полоси. Покриття на них часто нема, лиш каміння і гірські річки-потічки... 5. Лівосторонній рух. 6. Перевал лежить на висоті .... 5602 метри!!!! А Нято ковбасило і при 3500. 7. Востаннє Нято водив моц 18 (!!!) років назад.
Та гавно вапрос! Дух авантюри захмелив нам залишки мозгів! І ми поїхали.
Але про це завтра, бо у нас тут 22.00 і інтернет закривається.
Збільшене подання. Для переміщення клацніть зображення і потягніть його.
Тому не буду описувати побачене. Може потім, переваривши, обробивши фотографії. А поки - прозаїчно про нас. Ми повернулися із триденного заїзду нереальними місцями... У нас болять дупи, обвітрене обличчя, потріскані губи і купа щастя.
...Ми вирішили поиіхати у долину Нубра. Ці території тільки в семидесятих перейшли у власність Індії, туристам відкрили в*їзд у середині 90их. Тут живуть нелякані місцеві жителі, а краса, казали, нереальна. Але головне - тут в цих числах читає лекції про буддизм Далай Лама!!! Ну хто ж не поїде?
Тільки ось постало питання, як туди добратися... Дорога мала бути нелегка, півтори сотні кілометрів по гірському серпантину. І, шо найцікавіше, пролягала вона через найвиший гірський автомобільний перевал світу! І оце поки ми продумували варіанти добирання, нам на очі попалася вивіска оренди мотоциклів. Ціна оренди понтова - 90 грн на день. А Нято, варто сказати, якшо його відірвати від компа, стає реальним кабаном! І він сказав: "ДАВАЙ!" А це якийсь анріал, бо ше в Києві Нято і чути не хотів про байк... Ось яке корисне гірске повітря!
Аби змалювати ризикованість авантюри, варто зазначити кілка моментів. 1. Сівшу на моц, на перших 2 метрах Нято заглух. 2. На других кількох метрах ми мало не врізалися у машину і летіли шкерберть через усю вулицю. 3. Далі ми до ночі чекали, доки вшухне трафік і ми зможемо доїхати до гестхауза. 4. Гімалайскі серпантини вузькі, ніяк не обгороджені і в півтори полоси. Покриття на них часто нема, лиш каміння і гірські річки-потічки... 5. Лівосторонній рух. 6. Перевал лежить на висоті .... 5602 метри!!!! А Нято ковбасило і при 3500. 7. Востаннє Нято водив моц 18 (!!!) років назад.
Та гавно вапрос! Дух авантюри захмелив нам залишки мозгів! І ми поїхали.
Але про це завтра, бо у нас тут 22.00 і інтернет закривається.
Збільшене подання. Для переміщення клацніть зображення і потягніть його.