Про дедов и отцов воевалов

[grzhegorz_br]

Я поздний ребёнок. Когда я родился, моему отцу было под 50 а маме под 40.

Comments

[ueartemis]

Що ж, і я пригадаю сімейний переказ. Прадід був сільським шкільним учителем на Житомирщині, місцевий. Добігали кінця розстрільні тридцяті, і сусіда, як тоді було заведено поміж радянського нарІду, написав на мого прадіда наклепницький донос. Пращур був запальним чолов'ягою, тож на допиті у голову НКВСівця полетіла чорнильниця. Не знаю, як це йому пощастило пережити такий вчинок, однак не з гуски вода - довелось тікати "добровольцем" на Зимову війну з фінами. З цього почалась його військова кар'єра.
Спершу був у танкових військах, проте згодом у боях уже проти німців був підбитий і потрапив у лазарет, а звідти в авіацію. Пілотів не вистачало, тому ранених із вищою освітою переводили туди. А далі, як розумію, завдяки профільній педагогічній освіті став політруком.
Пройшов усю війну.

[pasha_kiev_ua]

Скажу честно: дед не воевал (тот, историю которого я знаю).
Накануне войны сел "за колоски" - собирал зерно на обочине дороги, по которой пшеницу возили на склад.
Потом как "неблагонадёжного" в "нормальную армию" его не брали, а в штрафбаты из зеков и недавно освобождённых набирали только на добровольной основе, он и не горел желанием помереть в первом же бою...

[polosaty13]

кто знает тот молчит. свистят только свистуны всякие. вот как парашные.