ФАНТОМАС
Пропоную цікаву невеличку розвідку про Фантомаса... переклад з кастильської мій... даруйте за неоковирності...
Хосе Луіс Ібаньєс
Справжня історія Фантомаса
Едуардо Аркос став прототипом шляхетного злодія, кримінального джентельмена: освічений, привабливий, космополітичний. Між 1905 та 1914 роками він був жахом дорогих готелів Європи та Америки. Le fantôme, фантом - так його охрестила тогочасна французька преса, став моделлю для майбутнього Фантомаса, одного з міфів детективної літератури XX сторіччя.
Мадрид, 22 вересня 1916 року, друга ранку. Будинок номер 3, Гостинний двір на вулиці Аподака. Агенти Ередія та Бласко стукають у двері такого собі дона Люіса, якому власниця закладу здала кімнату дві ночі тому. Агенти тримають револьвери напоготові лише для проформи, адже знають, що вони їм не знадобляться. Індивідуум якого мусять затримати ніколи не носить зброї. Тип - елегантний пан, середньої статури, з дещо задовгим волоссям, як того диктує мода, не опирається. Одночасно, два інших агенти затримують коханку крадія, пані Леонор Фьораванті, в помешканні коханки одного відомого адвоката. Так скінчилася «охота», що тяглася понад дві доби, після того як Едуардо Аркос зухвало втік з в’язниці Каноніків, коли його мали доправити до залу суду.
Людина з тисячею облич
Він називав себе Едуардо Аркос Пуч (Eduardo Arcos Puch або Puig), народжений у Нью-Йорку 1883 року від батьків, що походили з Майорки. Багато років пізніше Аркос зізнався комісару Томасу Хіль Льямасу, що місцем народження насправді було місто Пальма-де-Майорка. І все одно визначити походження Аркоса видається складним, адже окрім кастильської та каталонської мови (її балеарської говірки), він вільно розмовляв англійською з нью-йоркським акцентом, а також французькою, німецькою та італійською.
Аркос створив дюжину облудних образів і називав себе зменшеним ім’ям на англійській лад Едді, як було тоді в моді серед привілейованих класів. Часом комбінував імена Едді та Тедді з прізвищами що мали беззаперечний латинський присмак: Аріас, Алварес, Моран… А у поліцейському середовищі його звали Авіатор, Пілот або Маркеcіто; а французька преса прозвала його Фантомасом за надзвичайні витівки ще до того, як письменники Аллен і Сувестр створили літературного героя з таким самим ім’ям.
Аркос володів непересічною пам’яттю і визначними акторськими здібностями, що допомагало йому створювати різноманітні особистості, стійкі до будь якої критики та сумніву. В Буенос-Айресі він був відомий як пілот аероплану, в Гавані його знали як письменника, в Римі він видавав себе за скульптора, а у Нью-Йорку за іспанського шляхтича. Акторська гра Аркоса була настільки бездоганною, що ніхто з його оточення, а це суспільні вершки, ніколи не мали сумнівів щодо нього, а також був об’єктом уваги у розділах про світське життя в газетах та ілюстрованих журналах. В Мадриді він здружився с великим актором Ернесто Вільчес, дякуючи якому познайомився з інфантою Ізабель, тіткою короля Альфонса XIII. Свідок так каже про Аркоса: “найвиразнішою рисою його особистості була вишукана відмінність світської людини, що звикла носити білі рукавички за будь яких обставин. Його тіло здавалося створеним для носіння фраку”.
Леонор та череп
Щоб зміцнити свою роль аристократа, Едді скористався допомогою Леонор Фьораванті, аргентинської красуні з італійським корінням, з якою заприязнився під час авіаційної виставки на летовищі Луґано в Буенос-Айресі. Протягом багатьох років вони подорожували світом разом. Її присутність допомагала завойовувати прихильність майбутніх жертв, а також збивала з толку поліцію, адже разом вони ніяк не походили на злодіїв найвищого ґатунку. У 1915 році в них народився син, Едуардо, який успадкував жилу авантурника від своїх батьків.
І хоча Едді завжди лишався в обіймах Леонор, Аркос був невтомним бабієм. Один випадок в Ґватемалі, мало не коштував йому якнайменше ув’язненням і дещо притамував його хіть. Підчас оргії з алкоголем та наркотиками, одна юнка, з якою Аркос мав романтичну пригоду, наклала на себе руки. Едді витратив шалену купу грошей на хабарі і зміг втекти з країни. Декілька місяців пізніше він повернувся до Ґватемали і заплатив одному гробокопу, щоб той дістав йому череп померлої дівчини, а пізніше віддав цей череп срібляру, щоб той оздобив його сріблом. Він замовив для черепа скриньку з лакованого дерева та червоного оксамиту, яку возив з собою скрізь.
Череп став для нього фетишем та зброєю зваблення. Тільки-но Аркос оселявся в якомусь з готелів, одразу лишав скриньку на столику, поруч з світлиною надзвичайно вродливої французької акторки, якій нібито належав череп. Покоївки одразу розповсюджували фантастичні історії і згідно самого Едді: “цей трюк був гачком, щоб привабити дам, які шукають в готелях когось оточеного ореолом таємничості”. Він мав підготовлену для таких випадків історію, що незмінно починалася так: “це сталося однієї ночі в Монте-Карло, коли випадало 14 на червоне з трагічною послідовністю”. Яке неперевершене балакунство!
ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ НЕЗАБАРОМ....
ДРУГА ЧАСТИНА ТУТ: http://batacat.livejournal.com/139788.html
Хосе Луіс Ібаньєс
Справжня історія Фантомаса
Едуардо Аркос став прототипом шляхетного злодія, кримінального джентельмена: освічений, привабливий, космополітичний. Між 1905 та 1914 роками він був жахом дорогих готелів Європи та Америки. Le fantôme, фантом - так його охрестила тогочасна французька преса, став моделлю для майбутнього Фантомаса, одного з міфів детективної літератури XX сторіччя.
Мадрид, 22 вересня 1916 року, друга ранку. Будинок номер 3, Гостинний двір на вулиці Аподака. Агенти Ередія та Бласко стукають у двері такого собі дона Люіса, якому власниця закладу здала кімнату дві ночі тому. Агенти тримають револьвери напоготові лише для проформи, адже знають, що вони їм не знадобляться. Індивідуум якого мусять затримати ніколи не носить зброї. Тип - елегантний пан, середньої статури, з дещо задовгим волоссям, як того диктує мода, не опирається. Одночасно, два інших агенти затримують коханку крадія, пані Леонор Фьораванті, в помешканні коханки одного відомого адвоката. Так скінчилася «охота», що тяглася понад дві доби, після того як Едуардо Аркос зухвало втік з в’язниці Каноніків, коли його мали доправити до залу суду.
Людина з тисячею облич
Він називав себе Едуардо Аркос Пуч (Eduardo Arcos Puch або Puig), народжений у Нью-Йорку 1883 року від батьків, що походили з Майорки. Багато років пізніше Аркос зізнався комісару Томасу Хіль Льямасу, що місцем народження насправді було місто Пальма-де-Майорка. І все одно визначити походження Аркоса видається складним, адже окрім кастильської та каталонської мови (її балеарської говірки), він вільно розмовляв англійською з нью-йоркським акцентом, а також французькою, німецькою та італійською.
Аркос створив дюжину облудних образів і називав себе зменшеним ім’ям на англійській лад Едді, як було тоді в моді серед привілейованих класів. Часом комбінував імена Едді та Тедді з прізвищами що мали беззаперечний латинський присмак: Аріас, Алварес, Моран… А у поліцейському середовищі його звали Авіатор, Пілот або Маркеcіто; а французька преса прозвала його Фантомасом за надзвичайні витівки ще до того, як письменники Аллен і Сувестр створили літературного героя з таким самим ім’ям.
Аркос володів непересічною пам’яттю і визначними акторськими здібностями, що допомагало йому створювати різноманітні особистості, стійкі до будь якої критики та сумніву. В Буенос-Айресі він був відомий як пілот аероплану, в Гавані його знали як письменника, в Римі він видавав себе за скульптора, а у Нью-Йорку за іспанського шляхтича. Акторська гра Аркоса була настільки бездоганною, що ніхто з його оточення, а це суспільні вершки, ніколи не мали сумнівів щодо нього, а також був об’єктом уваги у розділах про світське життя в газетах та ілюстрованих журналах. В Мадриді він здружився с великим актором Ернесто Вільчес, дякуючи якому познайомився з інфантою Ізабель, тіткою короля Альфонса XIII. Свідок так каже про Аркоса: “найвиразнішою рисою його особистості була вишукана відмінність світської людини, що звикла носити білі рукавички за будь яких обставин. Його тіло здавалося створеним для носіння фраку”.
Леонор та череп
Щоб зміцнити свою роль аристократа, Едді скористався допомогою Леонор Фьораванті, аргентинської красуні з італійським корінням, з якою заприязнився під час авіаційної виставки на летовищі Луґано в Буенос-Айресі. Протягом багатьох років вони подорожували світом разом. Її присутність допомагала завойовувати прихильність майбутніх жертв, а також збивала з толку поліцію, адже разом вони ніяк не походили на злодіїв найвищого ґатунку. У 1915 році в них народився син, Едуардо, який успадкував жилу авантурника від своїх батьків.
І хоча Едді завжди лишався в обіймах Леонор, Аркос був невтомним бабієм. Один випадок в Ґватемалі, мало не коштував йому якнайменше ув’язненням і дещо притамував його хіть. Підчас оргії з алкоголем та наркотиками, одна юнка, з якою Аркос мав романтичну пригоду, наклала на себе руки. Едді витратив шалену купу грошей на хабарі і зміг втекти з країни. Декілька місяців пізніше він повернувся до Ґватемали і заплатив одному гробокопу, щоб той дістав йому череп померлої дівчини, а пізніше віддав цей череп срібляру, щоб той оздобив його сріблом. Він замовив для черепа скриньку з лакованого дерева та червоного оксамиту, яку возив з собою скрізь.
Череп став для нього фетишем та зброєю зваблення. Тільки-но Аркос оселявся в якомусь з готелів, одразу лишав скриньку на столику, поруч з світлиною надзвичайно вродливої французької акторки, якій нібито належав череп. Покоївки одразу розповсюджували фантастичні історії і згідно самого Едді: “цей трюк був гачком, щоб привабити дам, які шукають в готелях когось оточеного ореолом таємничості”. Він мав підготовлену для таких випадків історію, що незмінно починалася так: “це сталося однієї ночі в Монте-Карло, коли випадало 14 на червоне з трагічною послідовністю”. Яке неперевершене балакунство!
ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ НЕЗАБАРОМ....
ДРУГА ЧАСТИНА ТУТ: http://batacat.livejournal.com/139788.html