Бограч, чардач і хуяч! (короткий звіт з подорожі Закарпаттям)
Останні 10 днів я із задоволенням провів у мандрах по Закарпаттю. Концепція: іти куди кличе дорога. У здоровенному рюкзаку було абсолютно все від ноута до снігових бахіл для сходжень, не рахуючи спальника і карімата. Чого не не було - це бритви)
Куди кличе дорога - це принципово не планувати подорож більше, ніж на 12 годин, ніяких бронювань готелів і думок "де я сьогодні ночуватиму". Це слухати свої бажання і реалізовувати їх. Якщо раптом з вікна автобуса побачив прикольну точку - значить, треба прямо зараз вийти і піти туди. Якщо накрило натхнення - значить, рюкзак нехай відпочине, а я з ноутом замовлю каву і коньяк в номер і буду писати, дивлячись на дорогу з вікна придорожнього готелю.
Що вдалося:
Що не вдалося: розділити рюкзак. 25 кіло це дуже дофіга, доводилося або залишати його і переживати за цінне, або бродити зі здоровенною дурою по містах. Наступного разу якось диверсифікую.
Висновок: ахуєть, дайте два! Три! І більше!
ЗІ: будуть детальні звіти і купа фоток. Stay tuned.
Куди кличе дорога - це принципово не планувати подорож більше, ніж на 12 годин, ніяких бронювань готелів і думок "де я сьогодні ночуватиму". Це слухати свої бажання і реалізовувати їх. Якщо раптом з вікна автобуса побачив прикольну точку - значить, треба прямо зараз вийти і піти туди. Якщо накрило натхнення - значить, рюкзак нехай відпочине, а я з ноутом замовлю каву і коньяк в номер і буду писати, дивлячись на дорогу з вікна придорожнього готелю.
Що вдалося:
- отримати неймовірний кайф
- покататися на 3 різних трасах, і тепер можу заявити - я добряче тримаюся на лижах
- побулькатися в кількох гарячих джерелах просто неба
- написати оповідання (вперше взявся за перо за останні 6 років)
- виконати гопак, чардаш і танець з шаблями у вагоні кріо-вузькоколійки Виноградів-Хмільник
- відкрити для себе Берегсас - Угорщину-в-Україні
- дописати і опублікувати рецу на Кокотюху
- набити 2 чималі гематоми
- напитися домашнього вина, заводського вина, сільського вина, глінтвейну лижного, високогірного, саморобного і всякого, а також вельми незлих коньяків. А також 55-градусної чорничівки. А також пива - як же без нього. І привезти пару літрів цікавого додому.
- прочитати "Всесвітню історію піратства"
- нажертися як свиня бограча, боб-левеша, боб-гуляша, човлента, папрікаша, лоці-печеного і галушок
- набрати 4 кіло
- зійти на вершину гори Плай в повному обладунку у дуже паскудну погоду, по дорозі заблудившись.
- купити футболку з Шандором Петефі та його гаслом "Любов і свобода - це все, що мені потрібно". І ще мило з запахом пива (чомусь зазвичай навпаки)
- люто зарости шерстю. Цікаво, я схожий на Торіна Дубощита?
- поговорити з місцевими і туристами з усієї України
- назбирати колоду візиток з готелів та кабаків.
- пожити у неймовірно позитивних вуйків. А також - за ті ж гроші - у свиновуйків, яким треба тільки на стіл насрати - всі інші види срачу там вже є.
- отримати неймовірний кайф.
Що не вдалося: розділити рюкзак. 25 кіло це дуже дофіга, доводилося або залишати його і переживати за цінне, або бродити зі здоровенною дурою по містах. Наступного разу якось диверсифікую.
Висновок: ахуєть, дайте два! Три! І більше!
ЗІ: будуть детальні звіти і купа фоток. Stay tuned.