два світи
ось юзер даф_андрев пише порівняння офісних стосунків на трьох країнах. звісно, очікувано, порівняння українського мікроклімату з Польщею і США схоже на чистилище, якщо не пекло. надзвичайний цинізм, підлість, жадібність, наглість і хамство - це складові українського менеджменту. не кажучи вже про хижу "вороватость". мені є з чим порівнювати в Україні, і повірте, - кожне наступне не краще, а то і гірше за попереднє, і все це компанії з світовим ім'ям, в першій п'ятірці найбагатших і найвідоміших.
я спостерігаю за нашою компанією. поки у нас був директором швед, усі так гордились демократією у нас, хоч він далеко не був ідеальним, але в нього завжди запросто можна було спитати поради чи поговорити з ним - без проблем. багато хто з персоналу його за це просто обожнювали.
розуміючи внутрішню кухню і бачучи приховані процеси в силу професії і досвіду, я не була схильна його хвалити - він хитро заробляв собі бонуси, щоб робити кар'єру, але не нагло, не напозір, нікого не принижував, не підставляв, не трахав на нарадах. єдине, що я можу йому закинути - що понаймав скажімо так, сумнівної фаховості менеджерів, хоча може і на ринку інших не було, або мало шукав - менше з тим, так є. вихопивши незаслужено соцпакет, машину, зарплату і бонус, вони блискавично увєровалі що все це їм належить по праву і їхня заслуга.
але поки він був, все виглядало по-людськи, всі були людьми ніби.
пройшов всього місяць, як його перевели в країну більших ринків, що не знає кризи, смачної їжі, краси і гарного клімату (вгадайте куди), що означає - на підвищення, і раптом все, чим раніше гордились ми, перетворилось на банальний хоровод "однодумців", які раптово перетворились у місцевих царьків, сплотясь проти нижчих за посадою. звісно, між ними панує "дружба змії і черепахи", варто було тільки побачити, як вони навипередки побігли прігождацця новій директорці, розпихуючи інших ліктями - це смішно і жалюгідно.
і знаєте, що відбувається у нас в офісі зараз? першим ділом, ремонт. дорощують перегородки скляних акваріумів, де сидять члени і членкині менеджмент тім, аби відділити їх від решти посполитих.
оскільки я не знаходжу причин там далі лишатись і думати про перспективи і кар'єру, найближчим часом прийде пора попрощатись, аби цілковито не втратити гідність і віру в гуманізм)).
і як завжди, постає питання - куди далі?
я спостерігаю за нашою компанією. поки у нас був директором швед, усі так гордились демократією у нас, хоч він далеко не був ідеальним, але в нього завжди запросто можна було спитати поради чи поговорити з ним - без проблем. багато хто з персоналу його за це просто обожнювали.
розуміючи внутрішню кухню і бачучи приховані процеси в силу професії і досвіду, я не була схильна його хвалити - він хитро заробляв собі бонуси, щоб робити кар'єру, але не нагло, не напозір, нікого не принижував, не підставляв, не трахав на нарадах. єдине, що я можу йому закинути - що понаймав скажімо так, сумнівної фаховості менеджерів, хоча може і на ринку інших не було, або мало шукав - менше з тим, так є. вихопивши незаслужено соцпакет, машину, зарплату і бонус, вони блискавично увєровалі що все це їм належить по праву і їхня заслуга.
але поки він був, все виглядало по-людськи, всі були людьми ніби.
пройшов всього місяць, як його перевели в країну більших ринків, що не знає кризи, смачної їжі, краси і гарного клімату (вгадайте куди), що означає - на підвищення, і раптом все, чим раніше гордились ми, перетворилось на банальний хоровод "однодумців", які раптово перетворились у місцевих царьків, сплотясь проти нижчих за посадою. звісно, між ними панує "дружба змії і черепахи", варто було тільки побачити, як вони навипередки побігли прігождацця новій директорці, розпихуючи інших ліктями - це смішно і жалюгідно.
і знаєте, що відбувається у нас в офісі зараз? першим ділом, ремонт. дорощують перегородки скляних акваріумів, де сидять члени і членкині менеджмент тім, аби відділити їх від решти посполитих.
оскільки я не знаходжу причин там далі лишатись і думати про перспективи і кар'єру, найближчим часом прийде пора попрощатись, аби цілковито не втратити гідність і віру в гуманізм)).
і як завжди, постає питання - куди далі?