Apocalypsis now
На Харківській за хвилини дві до мого приїзду почалась злива. Народ ліз до виходу, а потім там і лишався - йти нікуди. Спочатку почали було розбирати парасолі в підземному ларьку, потім кинули - парасолі були від 100 грн, а злива так посилилась, гриміло і блискало, що парасолі вже не помогли б.
Кілька людей,- не дуже молоді жінки, в переході, де не було чим дихать і так із-за великого скупчення людей, закурили. Хочу зауважити, що із чоловіків не закурив жоден.
Далі натовп побіг вглиб переходу - за ним потік води. Ми з Одувановим встигли пробігти турнікети, і коли заскочили в поїзд, вода вже лилася вниз по сходах на перон. Знаєте як упізнать блогера? Коли всі тікають, блогер біжить з телефоном чи камерою супроти потоку і знімає. В мені блогер, відімо в такі моменти засина, або просто я ще не звикла до того, що у мене є телефон з потужною більш-менш камерою.
Приїхали на Червоний Хутір - кінцеву і розгубились, що робити далі. Нагорі дощ не вщухав. Я викликала таксі, незважаючи на переконування Одуванова, що дощ закінчиться ось-ось. Ми вскочили в таксі, і поїхали по проспекту Бажана. Але біля Вирлиці утворилась величезна пробка - машини далі їхали тільки в один ряд, бо всю дорогу залило річище каламутної води, і вона все прибувала. В напрямку з Києва - величезна пробка теж, машини по радіатори сунуть у воді. Якби ми почекали ще хвилин 15 - до нас уже б ніхто не приїхав і не захотів везти.
Недарма кажуть, що у самиць ссавців навички орієнтування і передбачення кращі.
Хто планував поїздку на Лівий берег у справах - відкладіть краще.
Ніколи ще такого на Харківській не бачила. Нічого не треба - тільки невеличкий катаклізм і все к чортям тут зупиниться. Якщо в малопровітрюваному приміщенні жінки починають курити, (не сцикухи причому, а здавалось би, мусив би мати розум) - не варто дивуватись мародерам. Бо які жінки, такі і чоловіки - сини, мужі, онуки.
Старі курви, блядь, коли ви уже повиздихаєте і совок ваш разом з вашими сірими йоблами?
Кілька людей,- не дуже молоді жінки, в переході, де не було чим дихать і так із-за великого скупчення людей, закурили. Хочу зауважити, що із чоловіків не закурив жоден.
Далі натовп побіг вглиб переходу - за ним потік води. Ми з Одувановим встигли пробігти турнікети, і коли заскочили в поїзд, вода вже лилася вниз по сходах на перон. Знаєте як упізнать блогера? Коли всі тікають, блогер біжить з телефоном чи камерою супроти потоку і знімає. В мені блогер, відімо в такі моменти засина, або просто я ще не звикла до того, що у мене є телефон з потужною більш-менш камерою.
Click to viewПриїхали на Червоний Хутір - кінцеву і розгубились, що робити далі. Нагорі дощ не вщухав. Я викликала таксі, незважаючи на переконування Одуванова, що дощ закінчиться ось-ось. Ми вскочили в таксі, і поїхали по проспекту Бажана. Але біля Вирлиці утворилась величезна пробка - машини далі їхали тільки в один ряд, бо всю дорогу залило річище каламутної води, і вона все прибувала. В напрямку з Києва - величезна пробка теж, машини по радіатори сунуть у воді. Якби ми почекали ще хвилин 15 - до нас уже б ніхто не приїхав і не захотів везти.
Недарма кажуть, що у самиць ссавців навички орієнтування і передбачення кращі.
Хто планував поїздку на Лівий берег у справах - відкладіть краще.
Ніколи ще такого на Харківській не бачила. Нічого не треба - тільки невеличкий катаклізм і все к чортям тут зупиниться. Якщо в малопровітрюваному приміщенні жінки починають курити, (не сцикухи причому, а здавалось би, мусив би мати розум) - не варто дивуватись мародерам. Бо які жінки, такі і чоловіки - сини, мужі, онуки.
Старі курви, блядь, коли ви уже повиздихаєте і совок ваш разом з вашими сірими йоблами?