цитата
Групен-фюрер (генерал-лейтенант) Штрооп, упійманий і засуджений американцями до смерті потрапив під польську юрисдицкцію і в очікуванні нового суду просидів у варшавській в'язниці чотири роки. 23 липня 1951 року суд оголосив вирок: смертна кара через повішання. Не надто дивним для знайомих із сталінським правосуддям є факт, що у серпні 1945 року нова влада заарештувала капітана Армії Крайової Казімежа Мочарського і засудила його - звичайно, "за державну зраду", на 10 років, а потім, за співпрацю з нацистами - також до страти. 255 днів кат Варшави Штрооп і її захисник Мочарський просиділи у спільній камері. Якщо з катом Штроопом слідчі поводилися згідно з міжнародними нормами, то зі "своїм" арештантом - постійні побиття, виривання волосся зі скронь і паху, припалювання шкіри, розчавлювання пальців рук і ніг, багатодобове "безсоння" - загалом 49 різновидів тортур. За іронією, відпочивати від тортур між допитами, Мочарський міг лише в товаристві есесівця, що він зумів найефективніше використати і написати потім книжку загальносвітової ваги - "Бесіди з катом".
Українська тема виникає у "Бесідах з катом" неодноразово. Кар'єра Юргена Штроопа безпосередньо пов'язана з Україною: вистежував львівське підпілля, забезпечував охорону будівництва автомагістралі Львів-Сталіно, був начальником СС і поліції в Кіровограді, Миколаєві та Херсоні. Штрооп збирався по закінченню переможної для ІІІ Райху війни оселетися в Україні. "Гаразд, але як бути з українцями", - логічно зацікавився Мочарський. Перестріляти? Виморити голодом? Вивезти за Урал? Штрооп мав значно ефективніший план: із прагматичного погляду хтось же мусив би працювати на його безмежних угіддях. Крім витривалості, з естетичної точки зору Штрооп не хотів позбавляти себе втіхи - українці ще й добре співають. Тримати ж у покорі їх просто: треба лише змусити їх забути, що вони - українці. Яким чином? Залити їх дешевою горілкою, яку вони так люблять, і відібрати у них книжки українською мовою. Цього досить.
Цікаво, війна закінчилась, і перемогли в ній не німці. Важко позбутися враження, що незалежно від партійних кольорів всі наші уряди орієнтуються у своїй динаміці розвитку книговидавництва і горілчаної промисловості на узгоджений з райхсфюрером СС Гімлером план Юргена Штроопа.
О. Бойченко. Мої серед чужих (цитату дещо скорочено).
Цвенькаючи з українським паспортом на кордоні в Катовіце кацапською, не дивуйтесь і не обурюйтесь, що вас там взувають в хвіст і в гриву - шманають, а то і відправляють назад. З поляків може не завжди виходять добрі європейці, але добре, що вони принаймні, залишаються добрими поляками.
Українська тема виникає у "Бесідах з катом" неодноразово. Кар'єра Юргена Штроопа безпосередньо пов'язана з Україною: вистежував львівське підпілля, забезпечував охорону будівництва автомагістралі Львів-Сталіно, був начальником СС і поліції в Кіровограді, Миколаєві та Херсоні. Штрооп збирався по закінченню переможної для ІІІ Райху війни оселетися в Україні. "Гаразд, але як бути з українцями", - логічно зацікавився Мочарський. Перестріляти? Виморити голодом? Вивезти за Урал? Штрооп мав значно ефективніший план: із прагматичного погляду хтось же мусив би працювати на його безмежних угіддях. Крім витривалості, з естетичної точки зору Штрооп не хотів позбавляти себе втіхи - українці ще й добре співають. Тримати ж у покорі їх просто: треба лише змусити їх забути, що вони - українці. Яким чином? Залити їх дешевою горілкою, яку вони так люблять, і відібрати у них книжки українською мовою. Цього досить.
Цікаво, війна закінчилась, і перемогли в ній не німці. Важко позбутися враження, що незалежно від партійних кольорів всі наші уряди орієнтуються у своїй динаміці розвитку книговидавництва і горілчаної промисловості на узгоджений з райхсфюрером СС Гімлером план Юргена Штроопа.
О. Бойченко. Мої серед чужих (цитату дещо скорочено).
Цвенькаючи з українським паспортом на кордоні в Катовіце кацапською, не дивуйтесь і не обурюйтесь, що вас там взувають в хвіст і в гриву - шманають, а то і відправляють назад. З поляків може не завжди виходять добрі європейці, але добре, що вони принаймні, залишаються добрими поляками.