про європу в голові
заздалегідь перепрошую за банальність терміну "європа". у мене останнім часом така оскома на дебілізацію цього терміну дебілами з т. зв. "уряду" і стійка асоціація негативу, пов'язаного з очевидним головотяпством, алчностію, лицемірством уряду ЄС, їх директивами, втручанням і опозицією здоровому глузду і гуманізму, що за наявності іншого терміну, я би використала інший. "цивілізованість" більше підходить, але все-таки не вміщує всієї амплітуди того позитивного смислу, який слід тут вкласти в термін "європа" чи "європейськість", тому що за цим все-таки стоїть конкретна практика інституцій і інфраструктур, які нині, хоча й вироджуються, перетворюючись на симулякр, півстоліття тому ще діяли ефективно.
так ось. оскільки життя так склалось, що мені довелось "піти в народ" і в силу різних причин жити спільно з іншими людьми під одним дахом, є певна тенденція, корисна для спостережень і базова для висновку "чому". чому ми так живемо, хоча нас це не влаштовує - буквально всі жаліються на слабку інфраструктуру, хамство, бруд, совковий і постсовковий кізяк в головах, про які я б хотіла сказати кілька слів.
ліберальність Україні і українцям - шкідлива. це поки що отруйна річ для нас. ліберальність можлива там, де люди нізащо не поїдуть і не побіжать на червоне світло. навіть, якщо відмінять штрафи за це, не будуть рубать руки - просто скажуть - рекомендуємо дотримуватись цих правил, бо можуть бути погані наслідки на дорозі.
всі хочуть жити в комфорті, але дешево, і щоб цей комфорт бажано, був постійним або й кращав. бо ми того варті. ми хочемо гарних, освітлених європейських вулиць, розцяцькованих няшками і квіточками на підвіконні, рівних доріг, ввічливих продавців і некорумпованих чиновників. від малого - до великого. ми хочемо до себе поваги, іншими словами - скрізь і всюди, за замовчуванням.
але чи визначились ми з поняттям "гідність"? що таке гідність для вас як індивіда? коли є вигідна пропозиція, щоб підтримати свій соціальний статус, але щоб цю цукерку отримать, треба пройти ряд випробувань і принижень - більшість погодиться. споримо? ні? статистика споживацьких кредитів за шість років моє припущення підтвердить. для отримання кредиту, навіть щоб тухлі купить з відстрочкою, втридорога до їх вартості "там" з "їхнім" офіційним мінімальним рівнем доходу, треба пройти принизливу процедуру. підіть і спробуйте, якщо цікаво.
люди хочуть певного мінімального рівня гідного життя. що це за абстракція, якою жонглюють в передвиборчий період абсолютно всі кондєдати всіх країн?
якщо ви слідкуєте за моїми дописами, здогадаєтесь, що я живу в дуже гарній квартирі на Харківській. я досі приятелюю з хазяйкою моєї попередньої квартири. у мене хороші стосунки з господарем цієї квартири.коли я прошу щось додатково придбати, він їде і вибирає найкраще. коли треба вирішити поточне питання (ремонт сантехніки, звірка показників в ОСББ) я йому тільки повідомляю, що я зробила і нині є так і так. я розумію, що він може (і повинен, якщо бере гроші за оренду) приїхати і зробити це сам, але я тут живу, і я слідкую, щоб мені вчасно і правильно нарахували, мені кілька поверхів спуститись або зателефонувати, або залишити записку консьєржці, а йому їхати з іншого кінця міста.
я можу не робити, але я роблю. він може робити (підвищити квартплату, аргументуючи чим завгодно, аргументовано відмовиись купувати дорогу прасувальну дошку, бо в квартирі уже є одна, не дуже, але в робочому стані), але не робить. ми цінуємо зусилля і час одне одного і те, що ми маємо від нашої співпраці.
коли ми знаходимо сусіда чи сусідку, пояснюємо умови - вчасна оплата і вчасне прибирання. прибираємо ми по черзі. в принципі, я за те, щоби запрошувати раз на тиждень прибиральника (цю), а якщо кожен за собою витре і помиє, поставить на місце - тут і питань не повинно бути.
спочатку все добре, люди, оговтавшись і не забувши, з якого гімна виїхали, насолоджуються чистотою і естетикою помешкання.
з часом (залежить від рівня виховання) ентузіазм поугасає. прибирати уже робиться канєшна, в облом. доводиться себе заставляти. у нас був випадок особливої ментальної непроходімості, але це було недовге випробування, і воно минуло - аж загуло, назавжди. в цілому люди хороші, і все гаразд. але є одна особливість, я б сказала, яка дуже єднає цих різних людей, за двома виключеннями - за іронією представляють ці двоє кардинальний схід і кардинальний захід.
стосовно спільності - я продовжу.
так ось, є правило. вчасна оплата і вчасне прибирання. як для себе - бо ти тут живеш. правило чи обов'язок - це те, що постійне, і не змінюється. нас четверо, і кожен з нас відповідає перед трьома іншими. забув, наприклад, покласти гроші, а вже перше число - хтось мусить докласти за тебе свої. я вважаю, якщо цінуєш - дбатимеш і не забуватимеш.
українській натурі характерна повзуча безалаберність. приймаючи правила, ми з часом починаємо думать: а навіщо, а може так, пронесе, а може якось воно буде.
ні, не буде, - якщо я не дотрималась правил, значать хтось мусить зробити за мене щось, а чим він, власне зобов'язаний?
у нас живе хлопець з Алчевська, який за будь-яких умов витягає пилосос, швабру і підорасить хату, навіть коли його напарниця по прибиранню відсутня. бо це правила. він не забуває, їдучи десь, наперед лишити гроші за оренду.
це хлопець з Алчевська, блядь, де люди самі в себе пиздять люки і дроти, сидять без світла потім і падають у відкритий люк. проте що це я - це не привід робити знижку - не хочеш жити в хорошій квартирі в Києві - пиздуй в Алчевськ. а хочеш бути тут - дотримуйся правил. до нього нема питань, він витягає без нагадувань пилосос і швабру, лишає наперед гроші на оплату, як десь їде.
друга наша сусідка - моя землячка, закінчила консерваторію, вяло пише дисер, працює помічником рагуля власника банку. (авжеж, якраз треба було для того, щоб варити каву, закінчувать консерваторію і писать дисер) дама з високими соціальними вимогами (працює ж-бо серед позолочених кріпаків і рагулів). любить гарні речі, в тому числі гарне і комфортне житло. до цього їй більш небайдуже, ніж сусідові з Алчевська. але мені доводилось іноді закладати за неї свої гроші. ні, вона вибачалась і платила, але їй треба було нагадувати. з часом це припинилось, але коли доходила їх черга прибирання, вона раптово перед вихідними стала десь виїздити до себе на села, і як наслідок - поцанчєк прибирав весь час сам, за двох.
сталось так, що двічі вона лишилась, а сусід якраз був у від'їзді, про який попередив усіх заздалегідь.
мені довелось нагадувати, що пора б і прибрати, а останній раз - після її "прибирання" показати, що треба вимити врешті-решт - і ми всі це робимо постійно. мені не хочеться надалі дорослій жінці пояснювати, що митись в брудному душі - не комільфо. мені це дико і неприємно говорити, але я змушена, бо все це стосується кожного і всіх. і коли фейл повторився оце днями, я її попередила, що потрбно їй попри те, що вона в принципі, непогана і незлостива людина, шукати собі інше житло.
це викликає внєзапно в неї шок. ну просто шок і істерика.
а чому, питається? так, ми дружньо спілкуємось, але це не означає, що я буду замість тебе прибирати, чи внаслідок приязних стосунків перестали діяти правила.
які б не були обставини, якщо ти хочеш жити гарно, треба дотримуватись заздалегідь встановлених правил.
не треба закінчувать консерваторію і захищать дисертацію, щоб елементарно не вдовбить собі, що коли вже тобі доводиться нагадувати і робити зауваження - ти значить уже допускаєш фейл, бо за замовчуванням маєш робити спільно погоджену справу, як всі роблять.
треба цінувати те, що маєш, інакше воно дістанеться тому, хто шанує або дасть цьому раду.
якщо ти сєтуєш на те, що люди порушують правила ДД, і сам їх порушуєш теж - не сєтуй, що довкола тебе рагулі і гниди.
якщо ти сереш на сусідній ділянці, і в тебе забрали твою, бо вона була занедбана, - не сєтуй, що прокляті "донецькі" все загарбали.
якщо тобі треба нагадувать, що ти інтелігентна і культурна гомо сапієнс, це означає тільки те, що ти нею наразі не є, інакше б ти не поводилось по-іншому.
нема війни, заворушень, стихії, - є так-сяк, але організований побут, правила руху, правила переходу вулиці. то чого, біжучи з відрами через трасу ти клянеш машини, які тобі сигналять?
в цьому контексті "європа" або "бути європеоїдом" для мене означає одне просте правило: додержуватись правил, встановлених для всіх за замовчуванням, що б не робили інші. інакше порядку не буде (вибачте за масляне масло).
не те, щоб я ніколи не перебігала в неположеному місці через дорогу. але перебігаючи, я усвідомлюю, що чиню як пітекантроб йобаний, і по можливості стараюсь цього уникати, бо гідність не дає потім спокійно заснути і тривожні кровавия мальчєкі сняться. гідність вимагає капітало- і часо-вкладень, але це цінність, пізнавши яку, ти не захочеш назад в пітекантропи.
і так - в усьому.
спасибі, що дочитали до кінця.
так ось. оскільки життя так склалось, що мені довелось "піти в народ" і в силу різних причин жити спільно з іншими людьми під одним дахом, є певна тенденція, корисна для спостережень і базова для висновку "чому". чому ми так живемо, хоча нас це не влаштовує - буквально всі жаліються на слабку інфраструктуру, хамство, бруд, совковий і постсовковий кізяк в головах, про які я б хотіла сказати кілька слів.
ліберальність Україні і українцям - шкідлива. це поки що отруйна річ для нас. ліберальність можлива там, де люди нізащо не поїдуть і не побіжать на червоне світло. навіть, якщо відмінять штрафи за це, не будуть рубать руки - просто скажуть - рекомендуємо дотримуватись цих правил, бо можуть бути погані наслідки на дорозі.
всі хочуть жити в комфорті, але дешево, і щоб цей комфорт бажано, був постійним або й кращав. бо ми того варті. ми хочемо гарних, освітлених європейських вулиць, розцяцькованих няшками і квіточками на підвіконні, рівних доріг, ввічливих продавців і некорумпованих чиновників. від малого - до великого. ми хочемо до себе поваги, іншими словами - скрізь і всюди, за замовчуванням.
але чи визначились ми з поняттям "гідність"? що таке гідність для вас як індивіда? коли є вигідна пропозиція, щоб підтримати свій соціальний статус, але щоб цю цукерку отримать, треба пройти ряд випробувань і принижень - більшість погодиться. споримо? ні? статистика споживацьких кредитів за шість років моє припущення підтвердить. для отримання кредиту, навіть щоб тухлі купить з відстрочкою, втридорога до їх вартості "там" з "їхнім" офіційним мінімальним рівнем доходу, треба пройти принизливу процедуру. підіть і спробуйте, якщо цікаво.
люди хочуть певного мінімального рівня гідного життя. що це за абстракція, якою жонглюють в передвиборчий період абсолютно всі кондєдати всіх країн?
якщо ви слідкуєте за моїми дописами, здогадаєтесь, що я живу в дуже гарній квартирі на Харківській. я досі приятелюю з хазяйкою моєї попередньої квартири. у мене хороші стосунки з господарем цієї квартири.коли я прошу щось додатково придбати, він їде і вибирає найкраще. коли треба вирішити поточне питання (ремонт сантехніки, звірка показників в ОСББ) я йому тільки повідомляю, що я зробила і нині є так і так. я розумію, що він може (і повинен, якщо бере гроші за оренду) приїхати і зробити це сам, але я тут живу, і я слідкую, щоб мені вчасно і правильно нарахували, мені кілька поверхів спуститись або зателефонувати, або залишити записку консьєржці, а йому їхати з іншого кінця міста.
я можу не робити, але я роблю. він може робити (підвищити квартплату, аргументуючи чим завгодно, аргументовано відмовиись купувати дорогу прасувальну дошку, бо в квартирі уже є одна, не дуже, але в робочому стані), але не робить. ми цінуємо зусилля і час одне одного і те, що ми маємо від нашої співпраці.
коли ми знаходимо сусіда чи сусідку, пояснюємо умови - вчасна оплата і вчасне прибирання. прибираємо ми по черзі. в принципі, я за те, щоби запрошувати раз на тиждень прибиральника (цю), а якщо кожен за собою витре і помиє, поставить на місце - тут і питань не повинно бути.
спочатку все добре, люди, оговтавшись і не забувши, з якого гімна виїхали, насолоджуються чистотою і естетикою помешкання.
з часом (залежить від рівня виховання) ентузіазм поугасає. прибирати уже робиться канєшна, в облом. доводиться себе заставляти. у нас був випадок особливої ментальної непроходімості, але це було недовге випробування, і воно минуло - аж загуло, назавжди. в цілому люди хороші, і все гаразд. але є одна особливість, я б сказала, яка дуже єднає цих різних людей, за двома виключеннями - за іронією представляють ці двоє кардинальний схід і кардинальний захід.
стосовно спільності - я продовжу.
так ось, є правило. вчасна оплата і вчасне прибирання. як для себе - бо ти тут живеш. правило чи обов'язок - це те, що постійне, і не змінюється. нас четверо, і кожен з нас відповідає перед трьома іншими. забув, наприклад, покласти гроші, а вже перше число - хтось мусить докласти за тебе свої. я вважаю, якщо цінуєш - дбатимеш і не забуватимеш.
українській натурі характерна повзуча безалаберність. приймаючи правила, ми з часом починаємо думать: а навіщо, а може так, пронесе, а може якось воно буде.
ні, не буде, - якщо я не дотрималась правил, значать хтось мусить зробити за мене щось, а чим він, власне зобов'язаний?
у нас живе хлопець з Алчевська, який за будь-яких умов витягає пилосос, швабру і підорасить хату, навіть коли його напарниця по прибиранню відсутня. бо це правила. він не забуває, їдучи десь, наперед лишити гроші за оренду.
це хлопець з Алчевська, блядь, де люди самі в себе пиздять люки і дроти, сидять без світла потім і падають у відкритий люк. проте що це я - це не привід робити знижку - не хочеш жити в хорошій квартирі в Києві - пиздуй в Алчевськ. а хочеш бути тут - дотримуйся правил. до нього нема питань, він витягає без нагадувань пилосос і швабру, лишає наперед гроші на оплату, як десь їде.
друга наша сусідка - моя землячка, закінчила консерваторію, вяло пише дисер, працює помічником рагуля власника банку. (авжеж, якраз треба було для того, щоб варити каву, закінчувать консерваторію і писать дисер) дама з високими соціальними вимогами (працює ж-бо серед позолочених кріпаків і рагулів). любить гарні речі, в тому числі гарне і комфортне житло. до цього їй більш небайдуже, ніж сусідові з Алчевська. але мені доводилось іноді закладати за неї свої гроші. ні, вона вибачалась і платила, але їй треба було нагадувати. з часом це припинилось, але коли доходила їх черга прибирання, вона раптово перед вихідними стала десь виїздити до себе на села, і як наслідок - поцанчєк прибирав весь час сам, за двох.
сталось так, що двічі вона лишилась, а сусід якраз був у від'їзді, про який попередив усіх заздалегідь.
мені довелось нагадувати, що пора б і прибрати, а останній раз - після її "прибирання" показати, що треба вимити врешті-решт - і ми всі це робимо постійно. мені не хочеться надалі дорослій жінці пояснювати, що митись в брудному душі - не комільфо. мені це дико і неприємно говорити, але я змушена, бо все це стосується кожного і всіх. і коли фейл повторився оце днями, я її попередила, що потрбно їй попри те, що вона в принципі, непогана і незлостива людина, шукати собі інше житло.
це викликає внєзапно в неї шок. ну просто шок і істерика.
а чому, питається? так, ми дружньо спілкуємось, але це не означає, що я буду замість тебе прибирати, чи внаслідок приязних стосунків перестали діяти правила.
які б не були обставини, якщо ти хочеш жити гарно, треба дотримуватись заздалегідь встановлених правил.
не треба закінчувать консерваторію і захищать дисертацію, щоб елементарно не вдовбить собі, що коли вже тобі доводиться нагадувати і робити зауваження - ти значить уже допускаєш фейл, бо за замовчуванням маєш робити спільно погоджену справу, як всі роблять.
треба цінувати те, що маєш, інакше воно дістанеться тому, хто шанує або дасть цьому раду.
якщо ти сєтуєш на те, що люди порушують правила ДД, і сам їх порушуєш теж - не сєтуй, що довкола тебе рагулі і гниди.
якщо ти сереш на сусідній ділянці, і в тебе забрали твою, бо вона була занедбана, - не сєтуй, що прокляті "донецькі" все загарбали.
якщо тобі треба нагадувать, що ти інтелігентна і культурна гомо сапієнс, це означає тільки те, що ти нею наразі не є, інакше б ти не поводилось по-іншому.
нема війни, заворушень, стихії, - є так-сяк, але організований побут, правила руху, правила переходу вулиці. то чого, біжучи з відрами через трасу ти клянеш машини, які тобі сигналять?
в цьому контексті "європа" або "бути європеоїдом" для мене означає одне просте правило: додержуватись правил, встановлених для всіх за замовчуванням, що б не робили інші. інакше порядку не буде (вибачте за масляне масло).
не те, щоб я ніколи не перебігала в неположеному місці через дорогу. але перебігаючи, я усвідомлюю, що чиню як пітекантроб йобаний, і по можливості стараюсь цього уникати, бо гідність не дає потім спокійно заснути і тривожні кровавия мальчєкі сняться. гідність вимагає капітало- і часо-вкладень, але це цінність, пізнавши яку, ти не захочеш назад в пітекантропи.
і так - в усьому.
спасибі, що дочитали до кінця.