"всем досталось говна крокодильева" (с)
Сьогодні побувала в гєєннє огнєннойна ТРК Україна, що на Борщагівці. впізнала там Олю, яку бачила тільки на фотографії у фб і в жж, ( дружину Остапа Кривдика, який мав в жж нік posmixator і на повному серйозі пише у своєму профайлі про себе "український інтелектуал". Коли таке читаєш, і не маєш почуття гумору, то хочеться одразу запитать: "а я тоді хто?", а коли маєш почуття гумору, то хочеться не спитати, а відповісти типу "а я чєбурашка". Але я не про те), Оля дуже приємна дівчина.
Чого я там була, да? Мене туди запросили вдавати українського інтелектуала експерта з юридичних питань в якісь програмі для домогосподарок, типу ток-шоу, де тітки розповідають про якісь свої невдалі досвіди, наприклад, з заміжжям за іноземцями. Насправді це був не запис програми, а запис пробного випуску, щоб здебільшого перевірити в "полях" ведучого і експертів (чи не-експертів). Знаєте, оці ведучі, вони недарма бабло таке отримують - дуже нервова робота і вимагає нелюдьської уваги і концентрації.
Ведучий був дуже артистичний і симпатичний поцан у вузьких штанцях, але тітки намагались його перекричати, і часом йому доводилось просто сідати і брати когось із них за руку, щоб вони заткались.
Ну ладно, це все не цікаво.
Цікаво те, що я до половини першої частини думала, що учасниці по-серйозному мелють те, що вони мелють, і хочуть вийти заміж за дядька з Нової Зеландії, якого бачили тільки на фото.
Оснащений Ахметівський (а читай, - наш з вами) канал добре, не камєнь-ножніци-бумага, як УТ-1, а маленькі мікрофончики, електронний суфлер, три камери одночасно, всяка шняга - це майже репетиція, а що було б насправді?
Що я винесла з побаченого: Сумно, що при такій технічній базі, при таких талантах, професійності, вся енергія, весь час іде на таку, вибачте, хуєту. Я б зібрала без виключення усіх, хто там був - який проект можна було б замутити! Боже, який злочин ми всі скоюємо, створюючи в світі все так, що шалені гроші і зусилля ідуть практично в якусь чорну діру - і ті, хто неймовірними зусиллями створюють це телебачення, що наче токсичний псилоцидний гриб виїда час і енергію в людей, і ті, хто його дивляться, - скільки б гарного могли б принести цьому світу, скільки часу могли би витратити на самовдосконалення, спілкування, спорт, кохання, врешті-решт, замість тупого втикання в дебілізуючий ящик.
На мій погляд, сьогодні тільки два проекти заслуговують на існування, "Прожектор Періс Хілтон" і "Гражданін поет", хоча там є наші, і наші тут могли б не гірше. Обидва я дивлюсь на ю-тюбі.
Сумно.
Чого я там була, да? Мене туди запросили вдавати українського інтелектуала експерта з юридичних питань в якісь програмі для домогосподарок, типу ток-шоу, де тітки розповідають про якісь свої невдалі досвіди, наприклад, з заміжжям за іноземцями. Насправді це був не запис програми, а запис пробного випуску, щоб здебільшого перевірити в "полях" ведучого і експертів (чи не-експертів). Знаєте, оці ведучі, вони недарма бабло таке отримують - дуже нервова робота і вимагає нелюдьської уваги і концентрації.
Ведучий був дуже артистичний і симпатичний поцан у вузьких штанцях, але тітки намагались його перекричати, і часом йому доводилось просто сідати і брати когось із них за руку, щоб вони заткались.
Ну ладно, це все не цікаво.
Цікаво те, що я до половини першої частини думала, що учасниці по-серйозному мелють те, що вони мелють, і хочуть вийти заміж за дядька з Нової Зеландії, якого бачили тільки на фото.
Оснащений Ахметівський (а читай, - наш з вами) канал добре, не камєнь-ножніци-бумага, як УТ-1, а маленькі мікрофончики, електронний суфлер, три камери одночасно, всяка шняга - це майже репетиція, а що було б насправді?
Що я винесла з побаченого: Сумно, що при такій технічній базі, при таких талантах, професійності, вся енергія, весь час іде на таку, вибачте, хуєту. Я б зібрала без виключення усіх, хто там був - який проект можна було б замутити! Боже, який злочин ми всі скоюємо, створюючи в світі все так, що шалені гроші і зусилля ідуть практично в якусь чорну діру - і ті, хто неймовірними зусиллями створюють це телебачення, що наче токсичний псилоцидний гриб виїда час і енергію в людей, і ті, хто його дивляться, - скільки б гарного могли б принести цьому світу, скільки часу могли би витратити на самовдосконалення, спілкування, спорт, кохання, врешті-решт, замість тупого втикання в дебілізуючий ящик.
На мій погляд, сьогодні тільки два проекти заслуговують на існування, "Прожектор Періс Хілтон" і "Гражданін поет", хоча там є наші, і наші тут могли б не гірше. Обидва я дивлюсь на ю-тюбі.
Сумно.