о бліжнєм
бачила в метро юзеря mykolap
кажу, я зульфія, добрий день. він сказав, що він радий, але по вигляду був не дуже радий. от воно - жж, рядом.
є в мене часєкі патек пилип. куплені в жж, до речі. я купила не ізза "патек пилип", якого одразу не розбереш, а ізза циферблату з сецесійними цифрами. придивилась уже вдома. і ось виносила я їх два чи три роки, прийшла пора поміняти ремінця, бо порвались такі штучки, які тримають хвостик у купі. прийшла до дядька на Харківській, в ларьку біля метро, він каже - я вам самі хвостики поставлю. і хутко так поставив, зняв пряжку, потім назад причепив.
походила я, бачу вже біля дірочки, на яку застібаю, почина протиратись. я перфекціоністка, люблю шоб і ззовні і всередині - все путьом.
прийшла до іншої дівчинки, уже на Лук'янівці, бо дорогою якраз трапилась сьогодні, кажу давайте ремінець. вона переставила застібочку на новий, при мені, я рада пішла на роботу.
і ось дивлюсь я, а пряжка - не від мого ремінця! на тій був вигравірований знак патек пилипа, а на цьому нема, і він іншої форми і кольору.
і ось я думаю - хто налажав, дядько тоді, чи дівчинка зараз. і навмисно чи ненавмисно? саме головне, що все відбувалось у мене на очах - це віртуозна підміна. з іншого боку, нафіга тобі пряжка од ремінця патек пилип, якщо у тебе немає годинника патек пилип?
upd. все скінчилось хараше. це я тупіца, лишила в дєвочки свій старий ремінець. вона мені його поклала в пакетик і як тільки я наблизилась, повернула, і перекинула "рідну" застібку на мій новий ремінець.