у нас на раєнє

Jun 07, 2011 23:08

 пішла в будку на раєнє і віддала для заточки манікюрні інструменти. заплатила одразу. прихожу наступного дня - зачинено. потім так само ще два дні. на четвертий день - відчинено і я підскакую, кажу шо за нах? давайте інтрументи, я скільки часу чекала. чорт давай пояснювать, мовляв, треба було поїхати з міста терміново. кажу якого буя не написать записку: буду такого-то? писав, - каже, хтось зірвав. я кажу мовляв, раз таке діло, добре, давай інструменти і адйос. він каже: " я їх ще не точив". ну, тут я розсердилась. кажу чєрту: тоді давай точи і зі знижкою - я очікувала чотири дні. потім думаю, - зараз наспіх абияк заточить, ще враховуючи що задешевше. ну добре, как би смяхчівшис, кажу. принеси мені їх сьогодні домів - на сусідню вулицю. той погодився. що думаєте? вечір, ніч - нема. ранок - нема. звоню чєрту, кажу якого буя? чорт якнівчомнібувало каже, я оце хотів було зайти, але ... і несе якусь чюш.
еге, думаю - тебе треба по-іншому виховать. кажу, я працюю манікюршей і ви мене без хліба шолі хочете оставить? прокляну! він каже, щяс, дєвушка я підвезу, виходьте уже надвір заберіть - у мене синій бмв.

завіса.

в рило, мур-мур-мур ми любим гламур, што ви бляді пріунилі, комічєскіє куплєти

Previous post Next post
Up