саба-чка
подивилась фільм єго вєлікопєвосходітєльства бєсогона. я його раніше бачила, але тільки з другої половини і фінал.
звісно, цей фільм переповнений бєсогоновськими пасторалями, але також, звісно, дивитись його варто тим, у ково за 30. не ранєє.
чєховщина, але до чого актуальна.
фільм Нікіти Міхалкова "Очі чорниє" - на мій погляд, одна з найкращих ролей Мастрояні. адже тут він, дещо грає самого себе - фактично, його життя скінчилось не так славно і гучно: він не спромігся розлучитись з першою дружиною, хоча в нього було кохання і народилась дочка К'яра від Катрін Денєв. помер він від раку підшлункової чи щось таке.
єдине, що реалізувався як актор.
тобто, п'єсу можна і не писати. я якраз хотіла описати кризу середнього віку і взагалі кризу сучасної особистості - інфляція надій і прагнень.
скільки разів чоловіки жалілись мені на відсутність кохання, захоплень, почуттів і прагнень, на прісність, дурість, примітивність і жадібність жінок, дружин, коханок, і стільки разів вони ж поспішали відмовитись від кохання, щойно воно зажевріло, біжучи від нього, наче від від пекла в фруктовий кефір прісності і обивательсько-міщанського проживання єдино даного життя, якого не переживеш начисто вдруге, і на мій погляд, даного для вчинку, для щастя, для польоту.
якийсь затяжний стрибок з піхви у могилу, як казала Фаїна Ранєвская. вони мучаться, відчувають провини, і ніхто не наважується взяти долю в руки, прийняти рішення, взяти на себе відповідальність - звільнитись і звільнити тих, хто поряд. ні, вони бігатимуть все життя від дружини до коханки і назад, розносячи підзалупну вонь глибинних життєвих розчарувань, слабкості і жалюгіддя. будуть заглядати тобі в очі собачим своїм поглядом, скуліть і битись головою об двері, нудитись, чекаючи тебе на лавці під під'їздом і прочая страдальчєская хєрня, але ні в якім разі - щоб взяти себе в руки, вирішити, піти на вчинок, наважитись змінити своє життя. несвідоме так званого дому, де ти не господар, і не гість, і куди не хочеться повертатись з роботи, перетвореного на задуху взаємного презирства і взаємної жалості, на які змінилось колишнє почуття, повільні тортури і тюрма з безнадії й нудьги - це їх вибір, і вони від нього не в силах відмовитись. тому і помирають набагато раніше своїх дружин. їм весь час хочеться бути чистенькими, виглядати пристойно, але скажіть - хто їх поважає? - все ж відчувається, бо тхне - і дружина, і діти, - всі грають у мовчанку, ніби існує сім'я і якийсь зв'язок крім неподіленої нерухомості, в яку всі уже заздалегідь вчепились, як яструби, в надії вдало розпорядитись спадком.
дівчата, зустрінете одруженого чоловіка, якщо особливо, рак по гороскопу - біжіть ви від нього. бо так сука тонко розкриє до споду, виверне всю душу і засадить лезо до самого дна.
у мене таких було три, аби ви пропали, трикляті.
ні. чотири)
звісно, цей фільм переповнений бєсогоновськими пасторалями, але також, звісно, дивитись його варто тим, у ково за 30. не ранєє.
чєховщина, але до чого актуальна.
фільм Нікіти Міхалкова "Очі чорниє" - на мій погляд, одна з найкращих ролей Мастрояні. адже тут він, дещо грає самого себе - фактично, його життя скінчилось не так славно і гучно: він не спромігся розлучитись з першою дружиною, хоча в нього було кохання і народилась дочка К'яра від Катрін Денєв. помер він від раку підшлункової чи щось таке.
єдине, що реалізувався як актор.
тобто, п'єсу можна і не писати. я якраз хотіла описати кризу середнього віку і взагалі кризу сучасної особистості - інфляція надій і прагнень.
скільки разів чоловіки жалілись мені на відсутність кохання, захоплень, почуттів і прагнень, на прісність, дурість, примітивність і жадібність жінок, дружин, коханок, і стільки разів вони ж поспішали відмовитись від кохання, щойно воно зажевріло, біжучи від нього, наче від від пекла в фруктовий кефір прісності і обивательсько-міщанського проживання єдино даного життя, якого не переживеш начисто вдруге, і на мій погляд, даного для вчинку, для щастя, для польоту.
якийсь затяжний стрибок з піхви у могилу, як казала Фаїна Ранєвская. вони мучаться, відчувають провини, і ніхто не наважується взяти долю в руки, прийняти рішення, взяти на себе відповідальність - звільнитись і звільнити тих, хто поряд. ні, вони бігатимуть все життя від дружини до коханки і назад, розносячи підзалупну вонь глибинних життєвих розчарувань, слабкості і жалюгіддя. будуть заглядати тобі в очі собачим своїм поглядом, скуліть і битись головою об двері, нудитись, чекаючи тебе на лавці під під'їздом і прочая страдальчєская хєрня, але ні в якім разі - щоб взяти себе в руки, вирішити, піти на вчинок, наважитись змінити своє життя. несвідоме так званого дому, де ти не господар, і не гість, і куди не хочеться повертатись з роботи, перетвореного на задуху взаємного презирства і взаємної жалості, на які змінилось колишнє почуття, повільні тортури і тюрма з безнадії й нудьги - це їх вибір, і вони від нього не в силах відмовитись. тому і помирають набагато раніше своїх дружин. їм весь час хочеться бути чистенькими, виглядати пристойно, але скажіть - хто їх поважає? - все ж відчувається, бо тхне - і дружина, і діти, - всі грають у мовчанку, ніби існує сім'я і якийсь зв'язок крім неподіленої нерухомості, в яку всі уже заздалегідь вчепились, як яструби, в надії вдало розпорядитись спадком.
дівчата, зустрінете одруженого чоловіка, якщо особливо, рак по гороскопу - біжіть ви від нього. бо так сука тонко розкриє до споду, виверне всю душу і засадить лезо до самого дна.
у мене таких було три, аби ви пропали, трикляті.
ні. чотири)