Apr 21, 2011 20:18
у мене щяс бринить незакритий гештальт. я собі захотіла до 40 позакривать поодкривані гештальти, і стати відносно вільною від самоє сібя людиною. що тут скажеш, в плаванні я прєуспєваю швидше, навіть з великими перервами між тренуваннями.
недавно одні удівітєльні люди мені нанаблюдали ще один. це коли я прихожу устраювацця на роботу, а тих, хто хотів мене узять уже звільнили чи вони самі пішли. поетому принять мене нікому, і так я собі і йду домів, сміючись. і що громчє вивіска контори, що більший капітал - то в точку.
в рамках першого гештальта трудно не зірваться, особливо, коли чуєш: а мені нічого для інших не жалко. як правило, не жалко потому, що для інших сугубо нічого, собственно, і нєтуті.
те саме хоч ти плач, пронзає молнійой моск, коли мущіна каже шото тіпо "я готов отдать тебе всєго сєбя": як правило "вєсь свой" при цьому так "хорош" - ні мислєй, ні гідності, ні куражу, що не нужен даже собі.
це третій гештальт, який треба закрить, мєжполовой. он трудний самий. я його боюс трогать очінь.
роздуми,
розумному достатньо,
думки,
обучающа ситуація