гігабайти смислів
мені начхати, які лиха насилають на мене.
велич - це доля, призначення. від неї не сховатись.
хто чує, той розуміє.
це так очевидно, що навіть розумію я сама.
чоловік, який бере жінку, що сильна в його сильних сторонах, подвоює свої недоліки.
відтак, чи можна назвати дурнем чоловіка, який одружується з розумною? справжні дурні - ті, хто її оминають в страхє бути уязвимими.
і що можна сказати про чоловіка, який одружується тільки з красивою?
до будь-якої зовнішності звикаєш - до уродства і до краси - однаково. важливо те, що залишається назавжди.
white_fish сказала мені мудре - забери від чоловіка здатність захистити, - і ось він уже зовсім не потрібен.
принизливо тягнути з жебрака останні монети і кепкувати з неминучого - старості чи каліцтва. те саме - тримати біля себе чоловіків тільки заради матеріальної виручки. вірогідно, хоч вони і заслуговують, але повєлєвать слабшим - це тебе найбільше принижує.
втримати чоловіка найлегше, не замикаючи дверей.
треба давати їм піти, щоби вони захотіли повернутись назавжди.
мені подобається практика, коли випробуванням на готовність до близькості є загадка. і відповідь має співпасти, або й перевищити очікування. щоправда, результат не гарантовано - можна проговорити всю ніч, просміятись і проплакати разом. але краще такої близькості нічого не буває - це і секунда, і вічність водночас.
зачитувала white_fish Гань Бао, і знову краса, і квіт, і тремтіння десяти тисяч років поряд.
виходить, краса виростає з такого багна, що лише через тисячоліття застигає в золоті.
так і душа - гартується в безлічі потреб і нечистот тілесності.
велич - це доля, призначення. від неї не сховатись.
хто чує, той розуміє.
це так очевидно, що навіть розумію я сама.
чоловік, який бере жінку, що сильна в його сильних сторонах, подвоює свої недоліки.
відтак, чи можна назвати дурнем чоловіка, який одружується з розумною? справжні дурні - ті, хто її оминають в страхє бути уязвимими.
і що можна сказати про чоловіка, який одружується тільки з красивою?
до будь-якої зовнішності звикаєш - до уродства і до краси - однаково. важливо те, що залишається назавжди.
white_fish сказала мені мудре - забери від чоловіка здатність захистити, - і ось він уже зовсім не потрібен.
принизливо тягнути з жебрака останні монети і кепкувати з неминучого - старості чи каліцтва. те саме - тримати біля себе чоловіків тільки заради матеріальної виручки. вірогідно, хоч вони і заслуговують, але повєлєвать слабшим - це тебе найбільше принижує.
втримати чоловіка найлегше, не замикаючи дверей.
треба давати їм піти, щоби вони захотіли повернутись назавжди.
мені подобається практика, коли випробуванням на готовність до близькості є загадка. і відповідь має співпасти, або й перевищити очікування. щоправда, результат не гарантовано - можна проговорити всю ніч, просміятись і проплакати разом. але краще такої близькості нічого не буває - це і секунда, і вічність водночас.
зачитувала white_fish Гань Бао, і знову краса, і квіт, і тремтіння десяти тисяч років поряд.
виходить, краса виростає з такого багна, що лише через тисячоліття застигає в золоті.
так і душа - гартується в безлічі потреб і нечистот тілесності.