сумніви
вчора я ісполняла кармен-сюїту в одному київському районному суді, оскільки представляла інтереси дружини в справі про розлучення. собою я була задоволена, тому що дещо в інтересах і чоловіка було зроблено: угрюмий нинє живущій з мамою бобиль (хоч де-юре він і не бобиль) дроґнул і серце його злегка растопирілось, якщо не сказать, розтопилось.
я не буду переказувать в деталях що я ісполнила, скажу кратко: я почала ґлаґоліть.
під час моїх уже інтимніших промовлянь після засідання до подружжя, кілька разів висовувались мордашки секретарів, а потім й суддя вибігла з питанням: ну шо там?
з огляду на те, якими ізначально прийшли чоловік у дружина в суд, їм можна було дать копья чи лук зі стрілами і подивитись, як вони розчленяють одне одного
знаєте, я щаслива, що не позбавлена дару переконання, особливо коли справа стосується сфери почуттів. будучи натурой чесною, я стільком людям до того ж, нараяла не судитись (бо воно їм і не треба було), що звісно, втратила потенційний гонорар, но нє жалєю. ніхто не скаже, що св. Зульфія не примножувала справу кохання і не підтримувала його струменіння в серцях навіть найзаскорузліших упирєй.
і ще одне: багато пар не розійшлося і не завдавало б один одному тривалого болю, якби десь на їх орбіті була авторитетна для них людина, яка б час від часу просто коригувала їх непорозуміння простою і мудрою життєвою порадою. на жаль, такими людьми не є їхні батьки. частіше за все саме їх варто садовити на палю як винних, бо самі дезорієнтовані і поощряють в своїх дітях егоїстичну уєбанщину. а так, ось наприклад, мудра людина каже дружині: ти не надто тут піднімай бучу, бо це не так важливо, і ти не про пріорітетне думаєш, а чоловікові сказать: негайно припини бикувать, прояви трохи терпіння і співчуття, вона ж не відштовхнула тебе колись за твої слабкості? погляньте один на одного: адже ви зійшлися через кохання, прислухайтесь до того, що переживали тоді, хай воно знову заговорить. саме головне що це і не складно, і не вимагає надзусиль, головне аби було сказано вчасно.
проте Костя вчора вночі розповів мені історію про бога кохання, який навіював Шиві флюїди, щоб той сотворив дитя, здатне побороти потужного демона, і коли у Шиви раптом відкрилось третє око, яке здатне бачити тільки справжнє, а ілюзорне спепеляти, від бога кохання лишилась тільки купка попелу.
так тепер я от думаю: чи не поощряю я ілюзії в собі і інших людях, які лиш сприяють більшій прив'язаності до майї, будучи чомусь впевненою, що з кохання починається шлях до безумовної любові, що руха сонце і світила?
я не буду переказувать в деталях що я ісполнила, скажу кратко: я почала ґлаґоліть.
під час моїх уже інтимніших промовлянь після засідання до подружжя, кілька разів висовувались мордашки секретарів, а потім й суддя вибігла з питанням: ну шо там?
з огляду на те, якими ізначально прийшли чоловік у дружина в суд, їм можна було дать копья чи лук зі стрілами і подивитись, як вони розчленяють одне одного
знаєте, я щаслива, що не позбавлена дару переконання, особливо коли справа стосується сфери почуттів. будучи натурой чесною, я стільком людям до того ж, нараяла не судитись (бо воно їм і не треба було), що звісно, втратила потенційний гонорар, но нє жалєю. ніхто не скаже, що св. Зульфія не примножувала справу кохання і не підтримувала його струменіння в серцях навіть найзаскорузліших упирєй.
і ще одне: багато пар не розійшлося і не завдавало б один одному тривалого болю, якби десь на їх орбіті була авторитетна для них людина, яка б час від часу просто коригувала їх непорозуміння простою і мудрою життєвою порадою. на жаль, такими людьми не є їхні батьки. частіше за все саме їх варто садовити на палю як винних, бо самі дезорієнтовані і поощряють в своїх дітях егоїстичну уєбанщину. а так, ось наприклад, мудра людина каже дружині: ти не надто тут піднімай бучу, бо це не так важливо, і ти не про пріорітетне думаєш, а чоловікові сказать: негайно припини бикувать, прояви трохи терпіння і співчуття, вона ж не відштовхнула тебе колись за твої слабкості? погляньте один на одного: адже ви зійшлися через кохання, прислухайтесь до того, що переживали тоді, хай воно знову заговорить. саме головне що це і не складно, і не вимагає надзусиль, головне аби було сказано вчасно.
проте Костя вчора вночі розповів мені історію про бога кохання, який навіював Шиві флюїди, щоб той сотворив дитя, здатне побороти потужного демона, і коли у Шиви раптом відкрилось третє око, яке здатне бачити тільки справжнє, а ілюзорне спепеляти, від бога кохання лишилась тільки купка попелу.
так тепер я от думаю: чи не поощряю я ілюзії в собі і інших людях, які лиш сприяють більшій прив'язаності до майї, будучи чомусь впевненою, що з кохання починається шлях до безумовної любові, що руха сонце і світила?