звільнення від кайданів псот
спробуйте прожити тиждень без інтернету. компанія фрінет (о3) дала мені таку можливість, не добровільно, а внаслідок свого розкладення од тотального адміністративного долбоєбізму. не було б так прикро, якби у мене якраз не пропав ізза цього намічений заробіток, задля якого інтернет якраз був би потрібен. так чи інакше ця сатанинська організація, впрочєм, завжди лопалась своїми гнійниками - системними проблемами, саме в такі "золоті" моменти для мене.
звісно, на щастя телефон у мене не відключили, і я сурмила в сурми апокаліпсиса їм кожен день, прєдвєщая, шо гєєнна огнєнния уже близько і дихає на них своїм развєрзнутим поваллям.
скажу я вам, що зовсім без інтернету дні три-чотири вас буде ковбасить і крутить, ви будете бризкать ядом і сарказмом. намагайтесь зайняти себе, якщо звісно, нема іншої роботи, читанням, міркуванням і творчістю. подивіться якісь фільми (не развлєкуху, а щось розумне чи історичне, естетичне).
але на п'ятий день прийде звільнення. і ви зрозумієте, що сюжет фільму матриця збувається, і збувається поступово: ви народжуєтесь в реальному житті, щоби віддавати все більше своїх сил і часу для віртуальної реальності. тобто ви віддаєте своє життя туди, де віл нього навряд чи лишиться слід. зникаючи тут, ви просто зникаєте звідусіль.
я і раніше це відчувала, але так гостро питання мене не торкалось.
пригадую сюжет з радянського фільма чи по Зощенко, чи по Чехову, де один дивак погодився за мільйон 15 років не виходити з приміщення, але йому туди зносили книжки і їжу. він віддав свої молоді, найкращі роки за можливість побити рекорд і збагатіти. до дня його визволення, спонсор спору збанкрутів, і хотів убити чувака в його кельї, але прочитав його листа, в якому він написав, що умисно порушить парі, вийде раніше, бо ці роки виявились найркащими, вони збагатили його душу, і він зовсім не шкодує про добровільне ув'язнення, оскільки спілкувався всі ці роки з мислителями минулих віків, подорожував з героями книг, а "плєнітєльниє красавіци шепталі свої сказкі" устами Шахерезади, і це блаженство вартувало більше за обіцяний мільйон.
Короче, я вам дуже рекомендую зробити такий експеримент, дозволяє просіяти другорядне від першочергового, піднімає творчий тонус, якщо вийде - то відчуєте навіть просвітлення. Звісно, одна умова: чекать прихода не треба, треба просто жити, просто бути тут, зараз і уважно прислухатись до себе і своїх відчуттів.
Конєшна, я ходила в басейн, була на лекції Ірванця минулої середи (признавайтесь, жж-юзері, хто був іще?), спілкувалась з друзями наживо чи по телефону, ходила за покупками в магазин, так шо я не здичавіла шоб зовсім.
Проект внутрішньої подорожі відбувся завдяки Анджею Стасюку, Юрію Андруховичу, Аміну Маалофу, Роальдові Далю, Жану Бодріяру і Жану Де Лабрюєру.
Я навіть не згадую, які кльові сни мені снились.
Можете думати, що я йобнулась, в порівнянні з тим, хто вважає себе нормальними - так, саме так. і шо головне - НЄ ЖАЛЄЮ!!!
я би на місці смєклівих провайдерів. продавала дорожче відсутність інтернету за його присутність - адже продають і яке наживають бабловиння турагенти на екстрім-турах!
але звісно, далі буде.
звісно, на щастя телефон у мене не відключили, і я сурмила в сурми апокаліпсиса їм кожен день, прєдвєщая, шо гєєнна огнєнния уже близько і дихає на них своїм развєрзнутим поваллям.
скажу я вам, що зовсім без інтернету дні три-чотири вас буде ковбасить і крутить, ви будете бризкать ядом і сарказмом. намагайтесь зайняти себе, якщо звісно, нема іншої роботи, читанням, міркуванням і творчістю. подивіться якісь фільми (не развлєкуху, а щось розумне чи історичне, естетичне).
але на п'ятий день прийде звільнення. і ви зрозумієте, що сюжет фільму матриця збувається, і збувається поступово: ви народжуєтесь в реальному житті, щоби віддавати все більше своїх сил і часу для віртуальної реальності. тобто ви віддаєте своє життя туди, де віл нього навряд чи лишиться слід. зникаючи тут, ви просто зникаєте звідусіль.
я і раніше це відчувала, але так гостро питання мене не торкалось.
пригадую сюжет з радянського фільма чи по Зощенко, чи по Чехову, де один дивак погодився за мільйон 15 років не виходити з приміщення, але йому туди зносили книжки і їжу. він віддав свої молоді, найкращі роки за можливість побити рекорд і збагатіти. до дня його визволення, спонсор спору збанкрутів, і хотів убити чувака в його кельї, але прочитав його листа, в якому він написав, що умисно порушить парі, вийде раніше, бо ці роки виявились найркащими, вони збагатили його душу, і він зовсім не шкодує про добровільне ув'язнення, оскільки спілкувався всі ці роки з мислителями минулих віків, подорожував з героями книг, а "плєнітєльниє красавіци шепталі свої сказкі" устами Шахерезади, і це блаженство вартувало більше за обіцяний мільйон.
Короче, я вам дуже рекомендую зробити такий експеримент, дозволяє просіяти другорядне від першочергового, піднімає творчий тонус, якщо вийде - то відчуєте навіть просвітлення. Звісно, одна умова: чекать прихода не треба, треба просто жити, просто бути тут, зараз і уважно прислухатись до себе і своїх відчуттів.
Конєшна, я ходила в басейн, була на лекції Ірванця минулої середи (признавайтесь, жж-юзері, хто був іще?), спілкувалась з друзями наживо чи по телефону, ходила за покупками в магазин, так шо я не здичавіла шоб зовсім.
Проект внутрішньої подорожі відбувся завдяки Анджею Стасюку, Юрію Андруховичу, Аміну Маалофу, Роальдові Далю, Жану Бодріяру і Жану Де Лабрюєру.
Я навіть не згадую, які кльові сни мені снились.
Можете думати, що я йобнулась, в порівнянні з тим, хто вважає себе нормальними - так, саме так. і шо головне - НЄ ЖАЛЄЮ!!!
я би на місці смєклівих провайдерів. продавала дорожче відсутність інтернету за його присутність - адже продають і яке наживають бабловиння турагенти на екстрім-турах!
але звісно, далі буде.