про неприємну людину, яка може стати приємною
є люди, дуже приємні на від і на ощюпь, але від них нема користі, а тільки уред, якщо розібратись. вони ісподволь зводять на пси будь-яку гарну дію чи ідею, і потім навіть до них не пред'явиш. як та корова, яка повільно пережовує сіно і солому, що потім уже не відділиш, де було сіно, а де солома, і так може жувати роками.
такі люди "гасять" вогонь, яким горить будь-яка людська спільна робота.
виходить, ці люди є неприємними по суті, а не по формі.
а є інший тип людей, доволі сильні особистості, лідери по натурі, неприємні на дотик і колючі на вигляд, проте результати їх активності - життя будь-якого задуму, проекту, або спільної роботи. Якщо вони мудрі, їх поважають мудрі, а невігласи їх побоюються, якщо ж вони не стали мудрими і не навчились нейтралізувати отруту, то невігласи їх ненавидять.
а є третій тип, - ті що не визначилились. це можуть бути люди з лідерськими якостями, навіть щедрі і відповідальні, але вони не розбудили своїх позитивних якостей, і часто дезорієнтовані болотними вогнями. їх можна залучати до виконання завдань, і швидше за все, вони їх виконають і доведуть до кінця, але вони неприємно поводяться, люблять прогинать під себе будь-яке товариство, починаючи знайомства з наїздів і некоректних висловлювань, яких навіть не помічають, навіть якщо просто з'являються десь на вечірці, а потім недоумєвают, чому гарні люди, до яких вони ніби були приязними, уникають спілкування з ними.
так ось, коли ви зустрічаєте людей третього типу (я сама була такою), і навіть поцапались із ними, краще сказати про них щось позитивне - адже все сказане вами обов'язково дійде до адресата. чому? тому що в цих людях негатив збурює тільки негатив у відповідь, а так, навіть називаючи "чорне" білим, поступка дає шанс цим людям примноживши в собі плюс, нейтралізувати мінус із часом. правдиві зауваження цих людей мало вчать, їм бракує лише сталої енергетики, щоби вони перестали руйнувати.
звісно, неприємна людина третього типу може ніколи не подобріти, а навпаки, укорінитись лише в найгірших проявах своєї особистості, проте ви, утримавшись від негативної оцінки вчиняєте великодушно - не позбавляєте її шансу поміняти мінуси на плюси.
це я до чого? до того, що юзерь лукаш - дуже пасіонарний молодой чілавєк в смугастій футболці.
коли він підійшов до нас з діверсеєм і лембітом, і вклинився в розмову, почав базлать, спонукаючи робить йому "разрєшитє доложить", першою моєю реакцією була думка а не йобнуть лі його пєрєчніцей по голові. але воврємя згадавши, шо я уже вступила до клюбу людей другого типу дала мені можливість опанувать себе. тут же лукаш і говоре, мол це ти журнал принесла, який продає обкладинку? ну я ну витримала і спросила могу лі я йому пред'явить шо він в свою чергу приторговує очком в туалеті. він відповів, що це питання суми.
на етом ми посміялись і драки не було.
що ж краще: продать обкладинку і зберегти незалежність всередині, чи повністю належати олігарху якомусь, регулярно отримувать зарплату, танцюючи то на передніх лапках то на задніх перед господарем, і писать "полусмєло" - рівно для того, щоб тебе, з одного боку, не дуже звинувачували в обскурантизмі і цензурі, а з іншого писать то, що тобі диктує папа, який єслі ти вийдеш за рамки може сапожищєм одігнать од корита.
іменно поетому мені так сподобалась тема допису Ігоря Вишневсього в блозі на пл.
поетому удівітєльно пріятнєйший молодой чєловєк лукаш, рада знайомству. вроді би некуртуазєн і груб, а подвіг на такі глибокі роздуми. тому неважливо, від кого до тебе приходить істина і в якому костюмі. головне, аби приходила.
такі люди "гасять" вогонь, яким горить будь-яка людська спільна робота.
виходить, ці люди є неприємними по суті, а не по формі.
а є інший тип людей, доволі сильні особистості, лідери по натурі, неприємні на дотик і колючі на вигляд, проте результати їх активності - життя будь-якого задуму, проекту, або спільної роботи. Якщо вони мудрі, їх поважають мудрі, а невігласи їх побоюються, якщо ж вони не стали мудрими і не навчились нейтралізувати отруту, то невігласи їх ненавидять.
а є третій тип, - ті що не визначилились. це можуть бути люди з лідерськими якостями, навіть щедрі і відповідальні, але вони не розбудили своїх позитивних якостей, і часто дезорієнтовані болотними вогнями. їх можна залучати до виконання завдань, і швидше за все, вони їх виконають і доведуть до кінця, але вони неприємно поводяться, люблять прогинать під себе будь-яке товариство, починаючи знайомства з наїздів і некоректних висловлювань, яких навіть не помічають, навіть якщо просто з'являються десь на вечірці, а потім недоумєвают, чому гарні люди, до яких вони ніби були приязними, уникають спілкування з ними.
так ось, коли ви зустрічаєте людей третього типу (я сама була такою), і навіть поцапались із ними, краще сказати про них щось позитивне - адже все сказане вами обов'язково дійде до адресата. чому? тому що в цих людях негатив збурює тільки негатив у відповідь, а так, навіть називаючи "чорне" білим, поступка дає шанс цим людям примноживши в собі плюс, нейтралізувати мінус із часом. правдиві зауваження цих людей мало вчать, їм бракує лише сталої енергетики, щоби вони перестали руйнувати.
звісно, неприємна людина третього типу може ніколи не подобріти, а навпаки, укорінитись лише в найгірших проявах своєї особистості, проте ви, утримавшись від негативної оцінки вчиняєте великодушно - не позбавляєте її шансу поміняти мінуси на плюси.
це я до чого? до того, що юзерь лукаш - дуже пасіонарний молодой чілавєк в смугастій футболці.
коли він підійшов до нас з діверсеєм і лембітом, і вклинився в розмову, почав базлать, спонукаючи робить йому "разрєшитє доложить", першою моєю реакцією була думка а не йобнуть лі його пєрєчніцей по голові. але воврємя згадавши, шо я уже вступила до клюбу людей другого типу дала мені можливість опанувать себе. тут же лукаш і говоре, мол це ти журнал принесла, який продає обкладинку? ну я ну витримала і спросила могу лі я йому пред'явить шо він в свою чергу приторговує очком в туалеті. він відповів, що це питання суми.
на етом ми посміялись і драки не було.
що ж краще: продать обкладинку і зберегти незалежність всередині, чи повністю належати олігарху якомусь, регулярно отримувать зарплату, танцюючи то на передніх лапках то на задніх перед господарем, і писать "полусмєло" - рівно для того, щоб тебе, з одного боку, не дуже звинувачували в обскурантизмі і цензурі, а з іншого писать то, що тобі диктує папа, який єслі ти вийдеш за рамки може сапожищєм одігнать од корита.
іменно поетому мені так сподобалась тема допису Ігоря Вишневсього в блозі на пл.
поетому удівітєльно пріятнєйший молодой чєловєк лукаш, рада знайомству. вроді би некуртуазєн і груб, а подвіг на такі глибокі роздуми. тому неважливо, від кого до тебе приходить істина і в якому костюмі. головне, аби приходила.