раскас як я їздила в ночноє
на удівлєніє "мальчікі по виклику" оказались культурними симпатичними дядьками в чорних броньокамизельках. це були не "настоящі менти", а ДСО-шники. ті, які виїзджають, єслі сработає сигналізація. бачите - доводиться підміняти міліцію, хоч це і не наша робота, - кажуть. а я, настроєна шо щяс почнуть філонить і прикидатись шлангами, строго так кажу, мовляв, при всій повазі, мені байдуже хто приїхав на виклик - треба припинить блядство на озері. вони не суперечили.
я запропонувала їм поїхать показать дорогу, бо через ті єбєня хрін доберешся, якщо не знати, а подумки сама з себе сміялась - хрєна вони куди поїдуть. але як же я здивувалась, коли вийшла з квартири, і мене дочекався галупчег в чорном.
я сіла в їхню "ниву", де вони люб'язно підстелили мені бронькамизельку, бо сідушка була мокра. "- не переживайте, бомжа ми тут не возили, тут знайомого підвозили, суддю, - в мокрих плавках з пляжу. тож вибачайте за незручності, сідайте краще на жилєт". в мойом мозгу од цих фраз образовався ше більший диссонанс з тим, до чого я морально приготувалась.
по дорозі ми чемненько спілкувались, я розпитувала їх про їх роботу і житьйо-битьйо. у них в прайсі зазначається, що послуга з охорони фіз.осіб охоронцями спецпідрозділу ТИТАН коштує від 45,80 грн. за 1 год. я кажу, якщо я ось надумаю вас найнять - це можливо. - да, кажуть, тільки гроші платіть, чому ні. будем охоронять і ходить за вами, чергувать цілодобово. а що, кажу, якщо мене таки пришиють. яка ваша відповідальність? - пам'ятаєте випадок на окружній? так ось, - каже їх старший, - якщо працює професіонал вищого класу, будь-яка охорона може не впоратись. всі на кілька хвилин замовчали. на увазі мався випадок, коли директора якогось торгівельного центру розстріляли, і охоронців теж прострілили.
я почала розпитувать про їхнє забезпечення. ви знаєте, розговорить я можу навіть камінь. дорога була вітієвата. часу було достатньо.
зарплату, кажуть галупчеги, платять дуже невеличку, а бува що й стріляють. але це ще півбіди, головне - що постійно "лякають". на запитання, хто лякає, відповідь: наше ж начальство. буває затримаємо, і по ділу, але потім це все нанівець, ще й отримуєм замість подяки чи премії люлєй. виходить, виконувати свою роботу нормально - собі ж дорожче.
маленька зарплата, кажу - не причина. кидайте це діло і шукайте іншу роботу, принаймні для вас, це єдиний вихід не скурвитись і не імітувати діяльність. один з них сказав, що скоро так і збирається зробити. інші сумно промовчали.
приїхали на озеро. двоє галупчєгів лишили мене з водієм в машині, а самі застібнули броньокамізельки, вийшли і пішли до берега. біля дороги клубілась різна малолєцька шлоєбєнь, з угашеними мордами. п'яні мокрощєлі вилазили, пєтляя, з кущів, совалися в пилюці придорожній, в неї прямо й сідаючи "отдонуть". без особливої уваги до них час від часу в світло фар вибігали різні додіки і чєрті, танцуя якуто сумашедшу джигу - ще більш вгашені, навіть не звертали увагу на машину. ми з галупчєгом, який лишився в машині прозрівали від цього видовища і размишляли, яким чином стерилізувать це сонмище, щоб воно не принесло звєроящерів у потомство землянам. чувачєг, щоб розрадить мій ужас навіть трохи почав жартувать, щоб отвлєч. молодець
коли ДСО-шники повернулись, музика дещо притихла. за ними печально підтюпцем слідували два чєрта постарше. вони жалобно приподвивая, повторювали з остікленілим поглядом, та хлопці, давайте домовимся, у нас дєньражжєнья, ми готові рішить вапрос. старший їм каже - яке к бісу дєньражжєнья - ви цілому району не даєте спать другу ніч, і он тільки що дівчина сказала, що по 20 гривень вхід.
по рації вони передали черговому де знаходяться, що дозволу і документів нема, і що вони дали 20 хвилин, щоби закінчити - дуже разгорячонні малолітки поводяться агресивно, маловміняємо, тому треба трохи часу, щоб успокоїлись. чєртям, желающім "домовитись" старший сказав - так мол, ми домовились про двадцять хвилин, і гудбай. єслі ми приїдем вдруге, то приїде з нами беркут. чєрті почали щось викрикувать, вийшов другий галупчєг, самий масивний і зпаропонував іти втихомиритись.
чєрти давай запопадлоиво просить, галупчєгів оп'ять, намагаючись їх підкупить. я втіхаря увімкнула диктофон. на мій подив, галупчєги їх одігнали, на поступки не пішли. чєрти покрутились довкола, потім заглянувши в машину, начали мене просить - женщіна, давайтє договорімся. чертів галупчєг знов одігнав - мол хуле не ясно, чого ти писок в мошину сунеш? тим часом по рациї передавали патрульним про проішествія. на Р. Окіпної 8-а - бійка. На Дарниці збито пішохода, мерседес С-500 АА 7777 АН. "Крутий", саркастично зауважив старший. запанувала мовчанка, бо всі розуміли, що крутий відмажеться або просто його й не шукатимуть - кому охота "люлєй"? Ще десь в районі Борщагівки угнали чорний мітсубісі лансер.
музика не припинилась. щоправда, ді- джей не вигукував уже. "беркут не приїде" - пояснили мені галупчєгі. це ми понтуємся перед чєртями. скрутить їх усіх ми не зможем, в нас нема ні ресурса, ні повноважень. навіть бензина вобмаль. єдино, що ми їх можемо пугнути. "я напишу рапорт на райвідділ", - запевнив мене їх старший, а ви напишіть заяву. я кажу, нєфіг мені робить, я в райвідділ не поїду. другий почав передавать по рациї, що мол заявниця з нами, попередження зробили, не реагують. передавайте на райвідділ, хай черговий під'їде за адресою заявниці, вона погоджується писать заяву, але в себе вдома.
музика не вщухла. чорти скрилісь у темряві. галупчєгіпішли на бєрєжок вдруге. тоді музика стихла. коли повернулись, знову почала грати. втретє вони пішли туда хутчіше, музика напроч затихла. вони привели якогось чєрта, полувмєняємого, але наглого, сухого і верткого. "ти коли-небудь миєшся?" - запитав його здоровань. чєрта запакували до машини і поїхали геть. чєрт питав, куда це він їде, йому сказали, на Кошиця, 3а, в райвідділі поясниш, чого бикував. болєзний на березі кидався на галупчєгів і підбивав дружків копатись. Під моїм домом уже чекав міліцейський патрульний джип. Чорта витягнули, щоб дати мені вийти. Він почав кричать ментам, що його душили. Я сказала, що неправда. Чорт був в чорних м'ятих трусах, без майки, і його держав галупчег в машині, щоби той не бився писком об двері. "потім скаже, що ми його били", - пояснив він мені.
Менти теж оказались нормальними на вигляд мужиками, не пузатими криволапими животними. Вони рявкнули на чєрта, мол будеш бикувать - щяс наручники одінем. З машини вийшов інший мент, старший дсо-шник передав йому рапорт. я не встигла попрощатись, як вони запакували черта і поїхали з ним на Кошиця, а я і інший мент - пішли до мене писать заяву.
Знову моєму подиву не було меж, - мент оказався вміняємим і ввічливим дядькой. я запропонувала йому кави чи чаю, але він подякував і відмовився, показав мені блокнот, де я була передостання в списку - каже, - я давно такого чергування не мав - цілий день як у пеклі: одне за другим. з 11 ранку - 21 виклик. зараз уже 4 ранку. музика почала знов грати, але тихіше. я написала власноручно заяву, ми коротко погодились про то, шо краще до пенсії не доживать - нікому буде наповнювать бюджет - достатньо подивитись на малолітніх уродів. мент сказав, шо надивився уже, і розуміє це, йому лишилось тільки дочекатись пенсії за вислугу - одразу звільняється. він порадив, якщо мені є час, для ефективності, написать заяву в обеп. адже несанкціонована торгівля, ще й спиртним.
чемно попросив склянку холодної води, попрощався і поїхав на наступний виклик.
що мене дуже здивувало, друзя - так то, що при всій моїй желудочно-кишечній відразі до мусорів і їхнього звичайного поспіху нагло на твоїх очах обертать твою ж правоту проти, я цього не побачила. нормальні ніби люди, ввічливі суворі по-мужскі, які щодня бачать уєбанство, мають справу з різними покидьками, при тому їхній перший ворог - їхнє ж начальство, яке кидаючи їх під танки, потім їх трахає, якщо вони добре виконують свою роботу. при тому, бажання працювати нормально в них є - ось що найбільше дивує. треба таких тільки стимулювати: дати гідну зарплату, ресурси, і вони працюватимуть. посидівши в машині і послухавши повідомлення по рації, я також зрозуміла, що наркоманська дискотека - найменший привід для виклику. роботьонка жутка, канешна. тільки уєбани можуть з неї отримувать задоволення і зиск.
в розмові про систему, державу і тоє-сьоє, пока ми їхали до озер, я сказала дсо-шникам, що якщо назавтра розігнати величезне відомство МВС, то напевно, нічого істотно не зміниться. бо од міліції, яка кришує кримінал - навіть більше шкоди.
кажу, треба вигнати геть усіх, - не ображайтесь. і зробить як в Грузії - найняти професійні кадри або навчити тих, хто хоче працювать і має гідність, дати нормальну зарплату, але з посиленою відповідальністю, за корупцію звільняти одразу. галупчєгі заперечувать не стали, сумно промовчали і похитали головами.
після того, як я побачила клубящююся нелюдь, мене навіть здивувало, як вона контрастувала з голупчегами, які приїхали на мій виклик. я побоювалась, що вони какбе случайно, можуть здать чортям - он бачите, заявниця, ату єя. але вони поводились на диво нормально і розумно.
я ще більше упевнилась в тому, що достатньо одного рішучого кроку, щоби в країні ситуація повернулась в інший бік. тільки треба захотіти його зробити.
наприклад, те що я не очікувала побачить людей у міліцейській формі, а чистий звєрінєц - уже свідчить про ситуацію - точки неповернення досягнуто. коли в Туреччині вулицями ходить патруль - це видовище викликає повагу. варто тільки пригрозити покликати поліцію - хуліганящі принишкують і випаровуються в дві секунди. я колись писала, як на моїх очах до уєбанської зграйки в Стамбулі підійшли два поліцейських, і тут же всі принишкли. І відповідно, викликає повагу те, що на твоїх очах про твій спокій і комфорт дбають, і діють при цьому переконливими і правовими методами. Як не поважать таких стражів правопорядку?
те, що моя нічна пригода повернула кут зору дещо в інший бік - теж показово. галупчєгам було прикро слухать критику, але вони не заперечували, бо знали, що я права. і мені, в свою чергу, стало не по собі, що хоча вікна в домі світились - люди теж не спали, на розмову і звуки міліцейської рації ніхто не виглянув. хоч би одне виставило писок і сказало - мол, дякуємо що приїхали, приєднуємось до виклику чи хоча би повозмущались, мол доколє буде це безобразіє.
таких людей, я вам скажу відверто, не хочеться і захищать. ці малолітні уєбани на озері - їхні діти, цих на перший погляд, чистих і умитих благополучних обивателів. не інопланетяни ж їх занесли сюди. і не інопланетяни серуть на тому озері на кожнім кроці величезними барханами з сміття.
сумно.
я запропонувала їм поїхать показать дорогу, бо через ті єбєня хрін доберешся, якщо не знати, а подумки сама з себе сміялась - хрєна вони куди поїдуть. але як же я здивувалась, коли вийшла з квартири, і мене дочекався галупчег в чорном.
я сіла в їхню "ниву", де вони люб'язно підстелили мені бронькамизельку, бо сідушка була мокра. "- не переживайте, бомжа ми тут не возили, тут знайомого підвозили, суддю, - в мокрих плавках з пляжу. тож вибачайте за незручності, сідайте краще на жилєт". в мойом мозгу од цих фраз образовався ше більший диссонанс з тим, до чого я морально приготувалась.
по дорозі ми чемненько спілкувались, я розпитувала їх про їх роботу і житьйо-битьйо. у них в прайсі зазначається, що послуга з охорони фіз.осіб охоронцями спецпідрозділу ТИТАН коштує від 45,80 грн. за 1 год. я кажу, якщо я ось надумаю вас найнять - це можливо. - да, кажуть, тільки гроші платіть, чому ні. будем охоронять і ходить за вами, чергувать цілодобово. а що, кажу, якщо мене таки пришиють. яка ваша відповідальність? - пам'ятаєте випадок на окружній? так ось, - каже їх старший, - якщо працює професіонал вищого класу, будь-яка охорона може не впоратись. всі на кілька хвилин замовчали. на увазі мався випадок, коли директора якогось торгівельного центру розстріляли, і охоронців теж прострілили.
я почала розпитувать про їхнє забезпечення. ви знаєте, розговорить я можу навіть камінь. дорога була вітієвата. часу було достатньо.
зарплату, кажуть галупчеги, платять дуже невеличку, а бува що й стріляють. але це ще півбіди, головне - що постійно "лякають". на запитання, хто лякає, відповідь: наше ж начальство. буває затримаємо, і по ділу, але потім це все нанівець, ще й отримуєм замість подяки чи премії люлєй. виходить, виконувати свою роботу нормально - собі ж дорожче.
маленька зарплата, кажу - не причина. кидайте це діло і шукайте іншу роботу, принаймні для вас, це єдиний вихід не скурвитись і не імітувати діяльність. один з них сказав, що скоро так і збирається зробити. інші сумно промовчали.
приїхали на озеро. двоє галупчєгів лишили мене з водієм в машині, а самі застібнули броньокамізельки, вийшли і пішли до берега. біля дороги клубілась різна малолєцька шлоєбєнь, з угашеними мордами. п'яні мокрощєлі вилазили, пєтляя, з кущів, совалися в пилюці придорожній, в неї прямо й сідаючи "отдонуть". без особливої уваги до них час від часу в світло фар вибігали різні додіки і чєрті, танцуя якуто сумашедшу джигу - ще більш вгашені, навіть не звертали увагу на машину. ми з галупчєгом, який лишився в машині прозрівали від цього видовища і размишляли, яким чином стерилізувать це сонмище, щоб воно не принесло звєроящерів у потомство землянам. чувачєг, щоб розрадить мій ужас навіть трохи почав жартувать, щоб отвлєч. молодець
коли ДСО-шники повернулись, музика дещо притихла. за ними печально підтюпцем слідували два чєрта постарше. вони жалобно приподвивая, повторювали з остікленілим поглядом, та хлопці, давайте домовимся, у нас дєньражжєнья, ми готові рішить вапрос. старший їм каже - яке к бісу дєньражжєнья - ви цілому району не даєте спать другу ніч, і он тільки що дівчина сказала, що по 20 гривень вхід.
по рації вони передали черговому де знаходяться, що дозволу і документів нема, і що вони дали 20 хвилин, щоби закінчити - дуже разгорячонні малолітки поводяться агресивно, маловміняємо, тому треба трохи часу, щоб успокоїлись. чєртям, желающім "домовитись" старший сказав - так мол, ми домовились про двадцять хвилин, і гудбай. єслі ми приїдем вдруге, то приїде з нами беркут. чєрті почали щось викрикувать, вийшов другий галупчєг, самий масивний і зпаропонував іти втихомиритись.
чєрти давай запопадлоиво просить, галупчєгів оп'ять, намагаючись їх підкупить. я втіхаря увімкнула диктофон. на мій подив, галупчєги їх одігнали, на поступки не пішли. чєрти покрутились довкола, потім заглянувши в машину, начали мене просить - женщіна, давайтє договорімся. чертів галупчєг знов одігнав - мол хуле не ясно, чого ти писок в мошину сунеш? тим часом по рациї передавали патрульним про проішествія. на Р. Окіпної 8-а - бійка. На Дарниці збито пішохода, мерседес С-500 АА 7777 АН. "Крутий", саркастично зауважив старший. запанувала мовчанка, бо всі розуміли, що крутий відмажеться або просто його й не шукатимуть - кому охота "люлєй"? Ще десь в районі Борщагівки угнали чорний мітсубісі лансер.
музика не припинилась. щоправда, ді- джей не вигукував уже. "беркут не приїде" - пояснили мені галупчєгі. це ми понтуємся перед чєртями. скрутить їх усіх ми не зможем, в нас нема ні ресурса, ні повноважень. навіть бензина вобмаль. єдино, що ми їх можемо пугнути. "я напишу рапорт на райвідділ", - запевнив мене їх старший, а ви напишіть заяву. я кажу, нєфіг мені робить, я в райвідділ не поїду. другий почав передавать по рациї, що мол заявниця з нами, попередження зробили, не реагують. передавайте на райвідділ, хай черговий під'їде за адресою заявниці, вона погоджується писать заяву, але в себе вдома.
музика не вщухла. чорти скрилісь у темряві. галупчєгіпішли на бєрєжок вдруге. тоді музика стихла. коли повернулись, знову почала грати. втретє вони пішли туда хутчіше, музика напроч затихла. вони привели якогось чєрта, полувмєняємого, але наглого, сухого і верткого. "ти коли-небудь миєшся?" - запитав його здоровань. чєрта запакували до машини і поїхали геть. чєрт питав, куда це він їде, йому сказали, на Кошиця, 3а, в райвідділі поясниш, чого бикував. болєзний на березі кидався на галупчєгів і підбивав дружків копатись. Під моїм домом уже чекав міліцейський патрульний джип. Чорта витягнули, щоб дати мені вийти. Він почав кричать ментам, що його душили. Я сказала, що неправда. Чорт був в чорних м'ятих трусах, без майки, і його держав галупчег в машині, щоби той не бився писком об двері. "потім скаже, що ми його били", - пояснив він мені.
Менти теж оказались нормальними на вигляд мужиками, не пузатими криволапими животними. Вони рявкнули на чєрта, мол будеш бикувать - щяс наручники одінем. З машини вийшов інший мент, старший дсо-шник передав йому рапорт. я не встигла попрощатись, як вони запакували черта і поїхали з ним на Кошиця, а я і інший мент - пішли до мене писать заяву.
Знову моєму подиву не було меж, - мент оказався вміняємим і ввічливим дядькой. я запропонувала йому кави чи чаю, але він подякував і відмовився, показав мені блокнот, де я була передостання в списку - каже, - я давно такого чергування не мав - цілий день як у пеклі: одне за другим. з 11 ранку - 21 виклик. зараз уже 4 ранку. музика почала знов грати, але тихіше. я написала власноручно заяву, ми коротко погодились про то, шо краще до пенсії не доживать - нікому буде наповнювать бюджет - достатньо подивитись на малолітніх уродів. мент сказав, шо надивився уже, і розуміє це, йому лишилось тільки дочекатись пенсії за вислугу - одразу звільняється. він порадив, якщо мені є час, для ефективності, написать заяву в обеп. адже несанкціонована торгівля, ще й спиртним.
чемно попросив склянку холодної води, попрощався і поїхав на наступний виклик.
що мене дуже здивувало, друзя - так то, що при всій моїй желудочно-кишечній відразі до мусорів і їхнього звичайного поспіху нагло на твоїх очах обертать твою ж правоту проти, я цього не побачила. нормальні ніби люди, ввічливі суворі по-мужскі, які щодня бачать уєбанство, мають справу з різними покидьками, при тому їхній перший ворог - їхнє ж начальство, яке кидаючи їх під танки, потім їх трахає, якщо вони добре виконують свою роботу. при тому, бажання працювати нормально в них є - ось що найбільше дивує. треба таких тільки стимулювати: дати гідну зарплату, ресурси, і вони працюватимуть. посидівши в машині і послухавши повідомлення по рації, я також зрозуміла, що наркоманська дискотека - найменший привід для виклику. роботьонка жутка, канешна. тільки уєбани можуть з неї отримувать задоволення і зиск.
в розмові про систему, державу і тоє-сьоє, пока ми їхали до озер, я сказала дсо-шникам, що якщо назавтра розігнати величезне відомство МВС, то напевно, нічого істотно не зміниться. бо од міліції, яка кришує кримінал - навіть більше шкоди.
кажу, треба вигнати геть усіх, - не ображайтесь. і зробить як в Грузії - найняти професійні кадри або навчити тих, хто хоче працювать і має гідність, дати нормальну зарплату, але з посиленою відповідальністю, за корупцію звільняти одразу. галупчєгі заперечувать не стали, сумно промовчали і похитали головами.
після того, як я побачила клубящююся нелюдь, мене навіть здивувало, як вона контрастувала з голупчегами, які приїхали на мій виклик. я побоювалась, що вони какбе случайно, можуть здать чортям - он бачите, заявниця, ату єя. але вони поводились на диво нормально і розумно.
я ще більше упевнилась в тому, що достатньо одного рішучого кроку, щоби в країні ситуація повернулась в інший бік. тільки треба захотіти його зробити.
наприклад, те що я не очікувала побачить людей у міліцейській формі, а чистий звєрінєц - уже свідчить про ситуацію - точки неповернення досягнуто. коли в Туреччині вулицями ходить патруль - це видовище викликає повагу. варто тільки пригрозити покликати поліцію - хуліганящі принишкують і випаровуються в дві секунди. я колись писала, як на моїх очах до уєбанської зграйки в Стамбулі підійшли два поліцейських, і тут же всі принишкли. І відповідно, викликає повагу те, що на твоїх очах про твій спокій і комфорт дбають, і діють при цьому переконливими і правовими методами. Як не поважать таких стражів правопорядку?
те, що моя нічна пригода повернула кут зору дещо в інший бік - теж показово. галупчєгам було прикро слухать критику, але вони не заперечували, бо знали, що я права. і мені, в свою чергу, стало не по собі, що хоча вікна в домі світились - люди теж не спали, на розмову і звуки міліцейської рації ніхто не виглянув. хоч би одне виставило писок і сказало - мол, дякуємо що приїхали, приєднуємось до виклику чи хоча би повозмущались, мол доколє буде це безобразіє.
таких людей, я вам скажу відверто, не хочеться і захищать. ці малолітні уєбани на озері - їхні діти, цих на перший погляд, чистих і умитих благополучних обивателів. не інопланетяни ж їх занесли сюди. і не інопланетяни серуть на тому озері на кожнім кроці величезними барханами з сміття.
сумно.