как ізощрьонни сєті ловца
дєржащіє руку на пульсі і продвінуті мокрощєлі нарешті допетрали, що чоловіків очінь возбужда до жосткойго єблі коїтуса імічь знайки і недотроги. і начали скривать певний разрєз і сучий вираз своїх песьїх мордочєк за величезними окулярами в кольорових пластикових оправах.
і уже давно такая мода, но мокрощєлєй в метро в окулярах і невинних шмоточках в квіточку з натяком ще й на німфеточность всьо ширіца.
лише приусадєбниє жлобіхі продовжують прогулкі в облипаючих поліестерах з причепним пазюрем зловєщєй раскраскі, як динозаври мезозоя.
што же, психотехнологєї заганяють в угол той остаточний кобєлєматєріал, який лишився в осадкє після всіх отбраковок і майже вцілів в чєловєчьєм облічьє, но уже критично мальохонєг.
глядіш, і серед цього подуставшого дріб'язку знову народиться потяг до динозаврів - бо всі ці очкасті на одне лице.
всьо це лічно мені тільки піддає забавності спостережень, бо я по прєжнєму прив'язана до такого типу, який уже майже вимер, і останнє поголів'я якого ярко представля старий. едакой увалєнь в шлемі з рогами і веслом в рукє. од чого мені тоже не легше, бо я хоч мєстами і прибила б його, але думаю про цей вопіющєй жорстокості кривавий акт з большой нєжностію, і решитєльно погібєль мнє от тово ше більша. недавно був в гротах і пофоткав столоктіти. сотня фотографій одінакових вісючок, но він убіждьон шо вони содєржать разні нюанси і оттово інтєрєсни. не єбанько лі?
на всі ці сєтованія моя подруга Жигунова отвіча, що я не вибиваюсь із статистики: генетика всьо продумала наперед, шоб не рождались гіганти, розумних бабів тягне непрімєнно к уєбням.
што же, трудно не согласиться.
поетому мокрощєль, нацепивши окуляри, ловить мєтко шото похуже від того, шо їй судилось в силу дзеркального притяженія і подуманості генетики. як говориться, смоті сєбя нє наєбі.
ахахаха
і уже давно такая мода, но мокрощєлєй в метро в окулярах і невинних шмоточках в квіточку з натяком ще й на німфеточность всьо ширіца.
лише приусадєбниє жлобіхі продовжують прогулкі в облипаючих поліестерах з причепним пазюрем зловєщєй раскраскі, як динозаври мезозоя.
што же, психотехнологєї заганяють в угол той остаточний кобєлєматєріал, який лишився в осадкє після всіх отбраковок і майже вцілів в чєловєчьєм облічьє, но уже критично мальохонєг.
глядіш, і серед цього подуставшого дріб'язку знову народиться потяг до динозаврів - бо всі ці очкасті на одне лице.
всьо це лічно мені тільки піддає забавності спостережень, бо я по прєжнєму прив'язана до такого типу, який уже майже вимер, і останнє поголів'я якого ярко представля старий. едакой увалєнь в шлемі з рогами і веслом в рукє. од чого мені тоже не легше, бо я хоч мєстами і прибила б його, але думаю про цей вопіющєй жорстокості кривавий акт з большой нєжностію, і решитєльно погібєль мнє от тово ше більша. недавно був в гротах і пофоткав столоктіти. сотня фотографій одінакових вісючок, но він убіждьон шо вони содєржать разні нюанси і оттово інтєрєсни. не єбанько лі?
на всі ці сєтованія моя подруга Жигунова отвіча, що я не вибиваюсь із статистики: генетика всьо продумала наперед, шоб не рождались гіганти, розумних бабів тягне непрімєнно к уєбням.
што же, трудно не согласиться.
поетому мокрощєль, нацепивши окуляри, ловить мєтко шото похуже від того, шо їй судилось в силу дзеркального притяженія і подуманості генетики. як говориться, смоті сєбя нє наєбі.
ахахаха