раз пішла політична тема, не мовчатиму
Віра Ульянченко виторговує Ющенку прем'єрське крісло в Януковича.
Пора би уже обом скритца в космічній манді, поки не піднято питання банкрутства банку "Україна", накруток Нацбанку на валютному курсі з 2008 по 2010 рік, коли він зі Стельмахом зискували з наших громадянських кишень, та ще й фонду Катерини Ющенко і банкрутства тепер уже Укртрансбанку, чи як його там, на рахунок яких осіла грошова маса зібраних буцімто на "лікарню майбутнього" мільйонів. Дуже зручно, знаєте "не я б'ю - верба б'є", не я гроші привласнила - банк збанкрутів раптом.
Ющенко мусить відповісти ще на питання щодо своєї злочинної бездіяльності за всі п'ять років, що його дух носився над секретаріатом, поблискуючи запонками і костюмами, які йому "купує жінка", і він, бач, не знає де і за скільки, бєлоснєжка, бля, едакая.
Так ось, всім відомо, що зараз будь-хто, посівши крісло прем'єра ризикує спалити навічно свою кар'єру, бо для порятунку економіки мусить вдаватись до непопулярних заходів. Тигипко обсцикає ляжки од страху, що поставлять його. Ні, ні, ні!
Пригадайте прізвище польського прем'єра, який прийнявши відповідну програму економічних заходів, вивів Польщу з дефолту на початку дев'яностих, хоча ціною своєї політичної кар'єри. Ось хто справжній фахівець, герой і патріот. І завдяки йому "польска не згинела", кожен це розуміє.
Тільки шахрай в даний момент може бажати для себе прем'єрського крісла. Ющенко марить знову тирить чужими руками, як завжди, показуючи "ці руки нічого не крали", зосереджуючи капосну проблядь із своїх прибічників на усіх стратегічних ланках, які зроблять це за нього - розтащать до стоту і викрутять лампочку, полишаючи кабінет. Цього троянського коня вмєняємий чоловік ніколи би не пустив на свій город, як козла Мєфодія, - хоч у найменшу шпаринку, бо затягне у космічну манду.
Хай уже посяде врешті як не в тюрмі, так на пасіці: бажаю його бджолам бджолиного сказу.
Садови, Янукович, Азарова на прем'єрство, він уже старий, хай зробить свою роботу, і піде в крісло-качалку. А як зробить її так, як треба - буде йому на старість честь і хвала, і вдячне слово.
Пора би уже обом скритца в космічній манді, поки не піднято питання банкрутства банку "Україна", накруток Нацбанку на валютному курсі з 2008 по 2010 рік, коли він зі Стельмахом зискували з наших громадянських кишень, та ще й фонду Катерини Ющенко і банкрутства тепер уже Укртрансбанку, чи як його там, на рахунок яких осіла грошова маса зібраних буцімто на "лікарню майбутнього" мільйонів. Дуже зручно, знаєте "не я б'ю - верба б'є", не я гроші привласнила - банк збанкрутів раптом.
Ющенко мусить відповісти ще на питання щодо своєї злочинної бездіяльності за всі п'ять років, що його дух носився над секретаріатом, поблискуючи запонками і костюмами, які йому "купує жінка", і він, бач, не знає де і за скільки, бєлоснєжка, бля, едакая.
Так ось, всім відомо, що зараз будь-хто, посівши крісло прем'єра ризикує спалити навічно свою кар'єру, бо для порятунку економіки мусить вдаватись до непопулярних заходів. Тигипко обсцикає ляжки од страху, що поставлять його. Ні, ні, ні!
Пригадайте прізвище польського прем'єра, який прийнявши відповідну програму економічних заходів, вивів Польщу з дефолту на початку дев'яностих, хоча ціною своєї політичної кар'єри. Ось хто справжній фахівець, герой і патріот. І завдяки йому "польска не згинела", кожен це розуміє.
Тільки шахрай в даний момент може бажати для себе прем'єрського крісла. Ющенко марить знову тирить чужими руками, як завжди, показуючи "ці руки нічого не крали", зосереджуючи капосну проблядь із своїх прибічників на усіх стратегічних ланках, які зроблять це за нього - розтащать до стоту і викрутять лампочку, полишаючи кабінет. Цього троянського коня вмєняємий чоловік ніколи би не пустив на свій город, як козла Мєфодія, - хоч у найменшу шпаринку, бо затягне у космічну манду.
Хай уже посяде врешті як не в тюрмі, так на пасіці: бажаю його бджолам бджолиного сказу.
Садови, Янукович, Азарова на прем'єрство, він уже старий, хай зробить свою роботу, і піде в крісло-качалку. А як зробить її так, як треба - буде йому на старість честь і хвала, і вдячне слово.