думки перед відпусканням книжки "Людина на крижині" К. Москальця.
1.Тюрма, особливо так зване політув'язнення, яким совок повинищував відродження - це імітація біблійно-кабалістичного поняття світу цього, людського. Тобто, окремі істоти приписували собі божу могутність і імітували всесилля Бога щодо собі подібних (або й вищих). В тому полягає сенс несправедливості, бо якби слабкий недолугий карлик-бог ув'язнив із задрості і страху над-Богів, це була би не Біблія, а просто епос.
2. Але в тюрмі написано багато віршів, листів, в тюрмах були якісь бібліотеки. Тюрма із біліотекою з сучукрліту була би просто невитриманною карою. Збігом покарання як ув'язнення простору і часу і ув'язненням духу одночасно.
Дивно, люди укайданюють свій мозок добровільно.
3. А тепер щодо самої книжки Москальця: "У "Відповіді Йову" Юнг пише, що наявне в плеромі як вічний процес проявляється в часі як аперіодична послідовність, тобто неодноразове нерегулярне повторення" (з вищезгаданої книги К.Москальця). В зв'язку з цим К.Москалець в есе "Страсті по вітчизні", присвяченому В. Стусу, зазначає, що "під кутом зору юнгівської психології" може статись, "що якйсь архетип повністю підкорить собі людину й визначатиме її долю навіть у деталях. При цьому можуть виникнути об'єктивні, тобто непсихічні, паралельні явища, які також представляють цей архетип." В даному випадку в Москальця йдеться про архетип Ісуса Христа, який відчитав в собі Стус, пишучи про те, що "не любить християнства", іще до ув'язнення, а потім втілив в собі і собою.
2. Але в тюрмі написано багато віршів, листів, в тюрмах були якісь бібліотеки. Тюрма із біліотекою з сучукрліту була би просто невитриманною карою. Збігом покарання як ув'язнення простору і часу і ув'язненням духу одночасно.
Дивно, люди укайданюють свій мозок добровільно.
3. А тепер щодо самої книжки Москальця: "У "Відповіді Йову" Юнг пише, що наявне в плеромі як вічний процес проявляється в часі як аперіодична послідовність, тобто неодноразове нерегулярне повторення" (з вищезгаданої книги К.Москальця). В зв'язку з цим К.Москалець в есе "Страсті по вітчизні", присвяченому В. Стусу, зазначає, що "під кутом зору юнгівської психології" може статись, "що якйсь архетип повністю підкорить собі людину й визначатиме її долю навіть у деталях. При цьому можуть виникнути об'єктивні, тобто непсихічні, паралельні явища, які також представляють цей архетип." В даному випадку в Москальця йдеться про архетип Ісуса Христа, який відчитав в собі Стус, пишучи про те, що "не любить християнства", іще до ув'язнення, а потім втілив в собі і собою.