Nov 24, 2009 18:12
щойно в ліфті прочитала шо з такого-то по таке-то якась аптека і стоматкабєнєт проводять бесплатні консультації всім бажаючим на вул. Рєвуцького, де висококваліфіковані лікарі проконсультують і роз'яснять, продивляться чи нема в роті карієса чи з інших питань. тощо.
і сразу подумала: суки, наїбать мене не вийде. прийдеш до вас, так ви настрахаєте, накодіруєте, що побіжиш робить снімки, мінять щелепу і снєсьош до вас всі гроші, шоб ви в пасті порпались.
а так можна ще із цими зубами сто років ходить і двісті повзать.
нєт.
тепер думаю, до чого ж ми дожили! навіть якби хто і захотів об'ять мір добротой і благочинністю від чистого серця, предложив би щось значуще реально (для успокоєнія і спасєнія собствєнной души), за що треба великі гроші іншим платить, так подумали: втюхує, розводить на бабло, кодірує, вербує, круте, вєрте, найобує. такий же ефект фрустрації викликало, коли я із доброчинності підвозила людину машиною куда їй треба, а не собі по путі і відмовлялась брать гроші. я потім поняла,що краще взять пятьорку, аніж людину потім повезуть в дурдом од шока.
поетому стоє лі дивуватись що часом на вискококультурні безкоштовні чи кимось проспонсоровані заходи приходять якісь случайні пасажири, восновном бики, лохи що люблять біля напьорсточніків проводить дозвілля, та всяка мєдвєдка, із родичів персонала по уборкє помєщєній.
смотрі сєбя нє наєбі,
доброчинність,
жуть,
йобаний стид