серебро Господа моего і мєдякі
вчора з метро Палац Спорту сунула лавина увєровавших уже непонятно якої церкви. на бейджиках, прикріплених до одєжд, красовалась графа "всеобщая молитва за пробуджение". Навпроти мене сіла з таким бейджиком дама з виразом ліца матьорой торговки, на бейджику додатково красувалась ідентифікація: Елена, г. Бердичев. ну тобто, щоб всім непробудженим одразу було понятно, хто і откуда увєровавшая, яка щойно молилась (з таким хижим виразом обличчя після молитви - просто прєлєсть) і що вони таки спасуться першими, ті хто уже пробудився і помолився, і щоб ангели Господні бува не ошиблись адресою і ім'ям, як будуть їх тащіть на нєбєса.
ви думаєте, уєбіщєнскі дауни ходять на ці збіговиська тому, що в силу рабської ментальності потребують посередника в спілкуванні з Всевишнім? думаю, що якраз спілкуватись з Всевишнім у них на меті не стоїть, а то би давно вони уже перестали туди ходить. їм цікаво, по-перше, - якимось чином отримати певний якщо не профіт, так бенефіт від церкви, яку вони в принципі правильно розуміють саме черговою пірамідою. багато хто таким чином виїхав в Америку, притворяючись віруючим, або навіть не дуже притворяючись - достатньо просто нести звичну для тебе ахінєю, вставляючи словечка "Господь", "спасібо Господу", ну і в цьому ж дусі. Раніше було ще замисловате "алелуйя" (я імєнно так і стєбусь з тих пір, коли це почула вперше);
по-друге, - їм цікаво подивитись, скільки ще збереться таких же уєбанів, як вони самі, і стануть, випучів глазєнкі, вдавать "увєровавших". що мене найбільше веселить, це справжня і нєїстова віра кожного з них в те, що бенефіт у вигляді гуманітарной помощі, візи в Америку і прочєво дістанеться тільки йому. куди там рівнятись будь-якій релігії!
все, що вони шепочуть в своїх молитвах, понімая, що треба якто так зробить, щоб господь і пастирь почули імєнно його, - кричать, переходячи на ультразвук "дай-подай, Господі".
на пероні один "увєровавший" сімуліруя екстатику кричав іншому, вороватого вигляду жлобку, з таким самим бейджиком так, що чули усі: "КАК я благодарєн Господу! Он столько мнє дал!".
"Дал" би тобі розуму, так ти ж сам одсахнешся і зречешся дару тричі. поетому оточуючим Господь нашоптував: "дать би цьому уєбанцу в дурноє рило його, але я вєлік і всємогущ, тому витерплю і таке".
ви думаєте, уєбіщєнскі дауни ходять на ці збіговиська тому, що в силу рабської ментальності потребують посередника в спілкуванні з Всевишнім? думаю, що якраз спілкуватись з Всевишнім у них на меті не стоїть, а то би давно вони уже перестали туди ходить. їм цікаво, по-перше, - якимось чином отримати певний якщо не профіт, так бенефіт від церкви, яку вони в принципі правильно розуміють саме черговою пірамідою. багато хто таким чином виїхав в Америку, притворяючись віруючим, або навіть не дуже притворяючись - достатньо просто нести звичну для тебе ахінєю, вставляючи словечка "Господь", "спасібо Господу", ну і в цьому ж дусі. Раніше було ще замисловате "алелуйя" (я імєнно так і стєбусь з тих пір, коли це почула вперше);
по-друге, - їм цікаво подивитись, скільки ще збереться таких же уєбанів, як вони самі, і стануть, випучів глазєнкі, вдавать "увєровавших". що мене найбільше веселить, це справжня і нєїстова віра кожного з них в те, що бенефіт у вигляді гуманітарной помощі, візи в Америку і прочєво дістанеться тільки йому. куди там рівнятись будь-якій релігії!
все, що вони шепочуть в своїх молитвах, понімая, що треба якто так зробить, щоб господь і пастирь почули імєнно його, - кричать, переходячи на ультразвук "дай-подай, Господі".
на пероні один "увєровавший" сімуліруя екстатику кричав іншому, вороватого вигляду жлобку, з таким самим бейджиком так, що чули усі: "КАК я благодарєн Господу! Он столько мнє дал!".
"Дал" би тобі розуму, так ти ж сам одсахнешся і зречешся дару тричі. поетому оточуючим Господь нашоптував: "дать би цьому уєбанцу в дурноє рило його, але я вєлік і всємогущ, тому витерплю і таке".