будемо робили францію
вчора була на концерті Патріциї Каас, так ще раз наочно показано було, наскільки може бути цікавим шоу без 20 чоловік напівоголеної підтанцовки. щоправда, я не поняла одного сценічного костюма Каас, який складався з чорного ліфона і атласних темно-сірих шароварів. старушка давала жару непогано, як на свій вік, крім того співає вона весь час широко розставивши стрункі елеганські ноги - я як дівчина доросла зрозуміла замисел - у неї відімо, коли вона смикає зверху - костяна пизда, тобіш така невеличка яма між ногами, а коли вона драматічєскі їх розставляє, вони виглядають ідеально. дуже елеганцько вона те збагнула і ізбєгає.
женщіни нашого уєздного городка валили в залу, хіщно схопивши своїх плюгавеньких кавалерів чи по двоє-троє, одягнені в нєопісуємиє наряди. треба сказать, це шоу було набагато покручє шоу на сцені - можна було надірватись на це дивитись. якось так всі разом дами уєзного города К рішили вдягтись "під францію". яка тільки фантазія в їх башках з надертими чолками не роїлась в конвульсивних спробах виразить ту францію в своїх карнавальних костюмах - найбільше нам сподобались дівчата розміром з добру вгодовану свиню, робко накінувшиє на свої леопардові рюши з стразами якісь линялі горжетки і тужурки з плєшивого кроліка. а які нєопісуємі разводи макіяжа мені пощастило узріть! злива ззовні розмочила ці тонни гриму і жінки, дівчата виглядали як масовка до фільму "Вій".
звук, світло і музиканти були просто чудові.
зала дуже щиро і віддано приймала свою кумирку.
мені особисто сподобалось те, що у неї все так продумано, навіть на грані оголеності немає пошлості, я подумала, якщо вона зніме ліфон зараз, це буде якось іначе, чим коли наші віагри одягнуть паранджу. тобто експлуатуючи ж певний еротизм Каас якось так робить кожен рух, кожну інтонацію, що ніби той еротизм приходить в голову тільки тобі, а так його зовсім немає, навіть й натяку. очевидно, що це не так спонтанно, скільки сплановано.
з декорацій були білий невеличкий екран, на який були направлені проекції, люстра з чорними висюльками, рояль і стілець. усе. підлога була в чорно-білі квадрати. в певні кульмінаційні моменти ті квадрати починали світитись.
як сказала сама Каас, вона присвячує цю програму жінкам 30-х і подає в їх образах певне послання сучасному світові.
у неї ще була чудова танцюристка, яка ну просто гутапєрчіва дівчинка, як з картини Пікассо. і ударник вибивав ритм так майстерно роблячи хвилі всім тілом, що просто зачаровувало. взагалі дуже багато Пікассівського було в цьому всьому.
мені також сподобалось, наскільки кожен хід, кожна дрібниця продумані: коли дівчина-танцюристка танцювала разом з Каас, вона рухалась навмисно менш пластично, щоби Каас на її фоні виглядала зірково, коли танцювала соло - здавалось, що це якесь видіння, що вона тече, а не танцює, наче балерина без кісток, - куди там Плісецькій. ніщо і ніхто не відволікало уваги, все було збалансовано, музиканти були теж залучені до шоу. все було надзвичайно доречно. мені навіть хотілось би дізнатись, хто постановник того перформансу - невже сама вона? ту пісню, яку вона співала на Євробаченні, вона не завершила танцем - це було би надто фальшиво і одноманітно, і звучала вона набагато крутіше. я нарешті зрозуміла, чого вона поперлась на Євробачення. альбом вона ще до цього записала, а чи може бути краще промо для свого альбому за Євробачення? в якості "сюрпризу" вона заспівала російською з надзвичайно сильним акцентом "мне нравится, что вы больны не мной". причому, дуже добре. тітки почали пошморгувать. багато хто болєн нє імі, - як тут не заплакать? коли приходиться краснєть "удушлівой волной" щодня, глядя на уютний дом-полную чашу і лисого немитого борова.
загалом постійно тітки в залі повізгували в оргаїстічєскіх конвульсіях і поклацували спалахами фотокамер і мобільних телефонів. дедалі більше вони починали казитись - то впадали в невимовний ступор, то йорзали. напевно, кількоро точно посцялось. потім в туалет була така черга, якої я не бачила в своєму житті в Палаці Україна ніколи.
так ось, що я вам хочу скзати, любі мої. не вміють наші люди занурюватись і насолоджуватись видовищем, переживаючи його тут і зараз. оця тотальна озабочєность з мобільними і мильницями, на які тітки тщєтілісь запєчатлєть шоу, заважала їм же й оточуючим його дивитись і чути. це плем'я не зважаючи на тости, пісні і аксіоми так і не збагнуло, що "єсть только міг", і він має бути неповторним.
прийшов - дивись, слухай, отримуй задоволення, а не фільмуй - воно ж буде показувать якусь мерехтливу білу пляму на чорному - і ні звука, ні голоса, тільки какофонія і гудіння.
жалюгідні, їй-богу. весь час полуміри - все фільмується на камеру, а життя так ніби й не було. хто ті ваші битовиє акти буде після вас дивитись? кому ви треба? що ви винесли із вічності і що в неї внесете?
тьху.
жльобйо блядь. глупоє і жалкоє. заплатили по 700 грн. за місце в партері - купи за 150-200 грн. ДВД з усім концертом - в фойє до біса продавалось їх.
тому вони всі так люблять Каас: їм хочеться і собі так - ножкой і глазами, і бровями, - шоб елєгантсько, вони відчувають що щось не так - хоч і горжетка на плечах, і пудра діор на носі, і парфуми, і бутік, і авто, а ніколи того не буде.
бонус:
женщіни нашого уєздного городка валили в залу, хіщно схопивши своїх плюгавеньких кавалерів чи по двоє-троє, одягнені в нєопісуємиє наряди. треба сказать, це шоу було набагато покручє шоу на сцені - можна було надірватись на це дивитись. якось так всі разом дами уєзного города К рішили вдягтись "під францію". яка тільки фантазія в їх башках з надертими чолками не роїлась в конвульсивних спробах виразить ту францію в своїх карнавальних костюмах - найбільше нам сподобались дівчата розміром з добру вгодовану свиню, робко накінувшиє на свої леопардові рюши з стразами якісь линялі горжетки і тужурки з плєшивого кроліка. а які нєопісуємі разводи макіяжа мені пощастило узріть! злива ззовні розмочила ці тонни гриму і жінки, дівчата виглядали як масовка до фільму "Вій".
звук, світло і музиканти були просто чудові.
зала дуже щиро і віддано приймала свою кумирку.
мені особисто сподобалось те, що у неї все так продумано, навіть на грані оголеності немає пошлості, я подумала, якщо вона зніме ліфон зараз, це буде якось іначе, чим коли наші віагри одягнуть паранджу. тобто експлуатуючи ж певний еротизм Каас якось так робить кожен рух, кожну інтонацію, що ніби той еротизм приходить в голову тільки тобі, а так його зовсім немає, навіть й натяку. очевидно, що це не так спонтанно, скільки сплановано.
з декорацій були білий невеличкий екран, на який були направлені проекції, люстра з чорними висюльками, рояль і стілець. усе. підлога була в чорно-білі квадрати. в певні кульмінаційні моменти ті квадрати починали світитись.
як сказала сама Каас, вона присвячує цю програму жінкам 30-х і подає в їх образах певне послання сучасному світові.
у неї ще була чудова танцюристка, яка ну просто гутапєрчіва дівчинка, як з картини Пікассо. і ударник вибивав ритм так майстерно роблячи хвилі всім тілом, що просто зачаровувало. взагалі дуже багато Пікассівського було в цьому всьому.
мені також сподобалось, наскільки кожен хід, кожна дрібниця продумані: коли дівчина-танцюристка танцювала разом з Каас, вона рухалась навмисно менш пластично, щоби Каас на її фоні виглядала зірково, коли танцювала соло - здавалось, що це якесь видіння, що вона тече, а не танцює, наче балерина без кісток, - куди там Плісецькій. ніщо і ніхто не відволікало уваги, все було збалансовано, музиканти були теж залучені до шоу. все було надзвичайно доречно. мені навіть хотілось би дізнатись, хто постановник того перформансу - невже сама вона? ту пісню, яку вона співала на Євробаченні, вона не завершила танцем - це було би надто фальшиво і одноманітно, і звучала вона набагато крутіше. я нарешті зрозуміла, чого вона поперлась на Євробачення. альбом вона ще до цього записала, а чи може бути краще промо для свого альбому за Євробачення? в якості "сюрпризу" вона заспівала російською з надзвичайно сильним акцентом "мне нравится, что вы больны не мной". причому, дуже добре. тітки почали пошморгувать. багато хто болєн нє імі, - як тут не заплакать? коли приходиться краснєть "удушлівой волной" щодня, глядя на уютний дом-полную чашу і лисого немитого борова.
загалом постійно тітки в залі повізгували в оргаїстічєскіх конвульсіях і поклацували спалахами фотокамер і мобільних телефонів. дедалі більше вони починали казитись - то впадали в невимовний ступор, то йорзали. напевно, кількоро точно посцялось. потім в туалет була така черга, якої я не бачила в своєму житті в Палаці Україна ніколи.
так ось, що я вам хочу скзати, любі мої. не вміють наші люди занурюватись і насолоджуватись видовищем, переживаючи його тут і зараз. оця тотальна озабочєность з мобільними і мильницями, на які тітки тщєтілісь запєчатлєть шоу, заважала їм же й оточуючим його дивитись і чути. це плем'я не зважаючи на тости, пісні і аксіоми так і не збагнуло, що "єсть только міг", і він має бути неповторним.
прийшов - дивись, слухай, отримуй задоволення, а не фільмуй - воно ж буде показувать якусь мерехтливу білу пляму на чорному - і ні звука, ні голоса, тільки какофонія і гудіння.
жалюгідні, їй-богу. весь час полуміри - все фільмується на камеру, а життя так ніби й не було. хто ті ваші битовиє акти буде після вас дивитись? кому ви треба? що ви винесли із вічності і що в неї внесете?
тьху.
жльобйо блядь. глупоє і жалкоє. заплатили по 700 грн. за місце в партері - купи за 150-200 грн. ДВД з усім концертом - в фойє до біса продавалось їх.
тому вони всі так люблять Каас: їм хочеться і собі так - ножкой і глазами, і бровями, - шоб елєгантсько, вони відчувають що щось не так - хоч і горжетка на плечах, і пудра діор на носі, і парфуми, і бутік, і авто, а ніколи того не буде.
бонус:
Click to view