прикладна фізіогноміка
З усіх кухарок, що лізуть керувати моєю країною, найбільше я люблю Людмилу Павлівну Супрун. До сліз люблю, хоч пелюстками білих троянд її ліжко не встелю, рівно як і ліжка її готелю, який прівольно раскінулсо на Поштовій площі, так що кияни і гості столиці, повільно сунучись угору хфунікулером, мають нагоду так доволі інтимно, по-дружьому заглядати прямісінько у вікна цього дива зодчєства, еклектично заславшого краєвид на вулицю Сагайдачного.
З одного боку, мені як платнику податків трошки гірко, що цілий готель, і напевно сєдло большоє, ковьор і тєлєвізор кілька квартир у центрі столиці і маєтків в довкружжі належить одній Людмилі Павлівні, а ще з десяток - її стареньким родичам-пенсіонерам, як це у нас водиться.
З іншого боку, не хотіла би я мати таке виняткове почуття стилю і відсутність почуття гумору, а головне - страху, аби з року в рік не усвідомлювати, що не варто мерехтіть своїми розсипями на обложках і лайтбоксах, а варто тихенько сидіти в маєтку і смажити зятю картоплю і заготовляти улюблені крабові палички (десь рік чи два тому бачила репортаж, де сімейство пані Супрун - дочка і зять в піджаку "в кашку" сидять довкола передноворічного столу серед розмаїття умаснених майонезом блюд, а сама Людмила Павлівна клопочеться з чимось, що парує на тарелі), бо людині із зовнішності якої читається, що їй написано тільки поварихою в готелі служить, не більше, при такому подарунку долі варто краще таки сидіти тихо і непублічно, міцно тримаючи, що Бог дав чи що поталанило прихватизувати вчасно і оглядатись, аби хто більший та хижіший не висмикнув і не потягнув собі.
Тож виходу у мене, як уплатника податків, виходить ніби немає, - окрім вил, сокири і пляшки з якоюсь горючою сумішшю, тож я втішаю себе тим, що Людмила Павлівна при всіх козирях виглядає таки на повариху, або щонайбільше - буфетницю привокзального буфету, посипану золотком і рясно политу лаком для волосся, де б вона не сиділа і з якого лайтбоксу не світилася.
Уже преедбачаю, як всілякі мами, невістки і почесні свекрухи знов почнуть дорікать, що я заздрю простому жіночому щастю, але на захист себе я можу навести наступне: Я не відчуваю до Людмили Павлівни ніякої особистої неприязності, більше того, Людмила Павлівна надзвичайно імпонує мені двома основними чеснотами, які у неї не віднімеш: поглядом ісподлоб'я і любов'ю до гламура з ринку Даринок, тільки купленому вдесятеро дорожче в бутіку
1) вірністю традиціям (уже навіть Валентина Семенюк поміняла зачіску, що була актуальною напередодні Олімпіади-80 і гардероб, щоправда, це як на біду принесло їй неуспіх в кар'єрі, зате їй поталанило в особистому житті) - адже Людмила Павлівна не зреклася статусу брюнетки і не пофарбувалася набіло, навіть не застосувала мєліровку. І мені здається, Людмила Павлівна з величезною повагою ставиться до елементів народного костюму, особливо у вигляді попурі - вишиванка, шкури диких і свійських тварин, кокошник, який вона нетрадиційно намощує під волосся, а не на, що дозволяє її зачісці неодмінно стояти дуба, незалежно від нахилу і повороту голови Людмили Павлівни
2) статусом найкращого роботодавця цілого штату фотографів, гримерів, перукарів, зокрема нарощувачів елементів роговиці (кігтів, опціонально - волосся, вій і ще дідько зна чого), а також веб-дизайнерів з віртуозним володінням фотошопом, аби підкреслити і в геометричній прогресії помножити ту неймовірну красу образу, на якій зіждєтса політична платформа пані Супрун а також фентезі-райтерів типу Натальї Влащенко, яка вигадує різні діалоги від імені себе, -"неупередженої журналістки" та самої Людмили Павлівни.
Ось з нетерпінням я дочекалась, як глянцевий агіт-листок "Публічни й є Дом Люді", на передовицях якого Людмила Павлівна зазвичай бовваніє, намостив новий віток откритій чудних, в якому Людмила Павлівна ґлаґоліт нам, нерозумним та дезорієнтованим холуям, о грядущєм спасінні і очоленні собою нації супротів зла і кризи світового масштабу, яка уздрівши таку постать вміг сцикливо з'їбеться назад до Америки. Ось, полюбуйтесь: http://www.pl.com.ua/main.php?Date=2009-01-01&artID=766 . Звичайно, цілком випадково всі коменти модеруються, проте юркій ґлас народа все ж бринить і через компліменти стилю і чарівності публічній дамі.
Воїстину, можна нарешті полегшено зітхнути і заспокоїтись: поки Людмила Павлівна словами винахідливої Натальї Влащенко несе пургу, як нам облаштувать Україну, ми непереможні, - ні піаром, ні політтехнологіями (цим в свойом уютном днєвнєчьгє уже професійно займається Єлєна Ященко з Одєси), ні фотошопом нас не проймеш.
Райдімо і танцюймо та прикладаймо до потрібних місць портрети
"універсального героя" - як обзиває Людмилу Павлівну неупереджений у всіх ракурсах ресурс "ПЛ": Не натякають лі вони, боронь Боже, що Людмила Павлівна - трансвестит?
Все-таки видно, що Людмила Павлівна жіночка добра, а тому коло неї тримається якийсь імідж-консультант (зрозуміло, що це не Елєна Ященко), який наполегливо утримує Людмилу Павлівну від виступів по телевізору, особливо наживо.
І ми з вами здогадуємось, чому це правильно і тільки на користь Людмилі нашій, Павлівні, - нас, голь і шельму, - нє провєдьош!!!
З одного боку, мені як платнику податків трошки гірко, що цілий готель, і напевно сєдло большоє, ковьор і тєлєвізор кілька квартир у центрі столиці і маєтків в довкружжі належить одній Людмилі Павлівні, а ще з десяток - її стареньким родичам-пенсіонерам, як це у нас водиться.
З іншого боку, не хотіла би я мати таке виняткове почуття стилю і відсутність почуття гумору, а головне - страху, аби з року в рік не усвідомлювати, що не варто мерехтіть своїми розсипями на обложках і лайтбоксах, а варто тихенько сидіти в маєтку і смажити зятю картоплю і заготовляти улюблені крабові палички (десь рік чи два тому бачила репортаж, де сімейство пані Супрун - дочка і зять в піджаку "в кашку" сидять довкола передноворічного столу серед розмаїття умаснених майонезом блюд, а сама Людмила Павлівна клопочеться з чимось, що парує на тарелі), бо людині із зовнішності якої читається, що їй написано тільки поварихою в готелі служить, не більше, при такому подарунку долі варто краще таки сидіти тихо і непублічно, міцно тримаючи, що Бог дав чи що поталанило прихватизувати вчасно і оглядатись, аби хто більший та хижіший не висмикнув і не потягнув собі.
Тож виходу у мене, як уплатника податків, виходить ніби немає, - окрім вил, сокири і пляшки з якоюсь горючою сумішшю, тож я втішаю себе тим, що Людмила Павлівна при всіх козирях виглядає таки на повариху, або щонайбільше - буфетницю привокзального буфету, посипану золотком і рясно политу лаком для волосся, де б вона не сиділа і з якого лайтбоксу не світилася.
Уже преедбачаю, як всілякі мами, невістки і почесні свекрухи знов почнуть дорікать, що я заздрю простому жіночому щастю, але на захист себе я можу навести наступне: Я не відчуваю до Людмили Павлівни ніякої особистої неприязності, більше того, Людмила Павлівна надзвичайно імпонує мені двома основними чеснотами, які у неї не віднімеш: поглядом ісподлоб'я і любов'ю до гламура з ринку Даринок, тільки купленому вдесятеро дорожче в бутіку
1) вірністю традиціям (уже навіть Валентина Семенюк поміняла зачіску, що була актуальною напередодні Олімпіади-80 і гардероб, щоправда, це як на біду принесло їй неуспіх в кар'єрі, зате їй поталанило в особистому житті) - адже Людмила Павлівна не зреклася статусу брюнетки і не пофарбувалася набіло, навіть не застосувала мєліровку. І мені здається, Людмила Павлівна з величезною повагою ставиться до елементів народного костюму, особливо у вигляді попурі - вишиванка, шкури диких і свійських тварин, кокошник, який вона нетрадиційно намощує під волосся, а не на, що дозволяє її зачісці неодмінно стояти дуба, незалежно від нахилу і повороту голови Людмили Павлівни
2) статусом найкращого роботодавця цілого штату фотографів, гримерів, перукарів, зокрема нарощувачів елементів роговиці (кігтів, опціонально - волосся, вій і ще дідько зна чого), а також веб-дизайнерів з віртуозним володінням фотошопом, аби підкреслити і в геометричній прогресії помножити ту неймовірну красу образу, на якій зіждєтса політична платформа пані Супрун а також фентезі-райтерів типу Натальї Влащенко, яка вигадує різні діалоги від імені себе, -"неупередженої журналістки" та самої Людмили Павлівни.
Ось з нетерпінням я дочекалась, як глянцевий агіт-листок "Публічни й є Дом Люді", на передовицях якого Людмила Павлівна зазвичай бовваніє, намостив новий віток откритій чудних, в якому Людмила Павлівна ґлаґоліт нам, нерозумним та дезорієнтованим холуям, о грядущєм спасінні і очоленні собою нації супротів зла і кризи світового масштабу, яка уздрівши таку постать вміг сцикливо з'їбеться назад до Америки. Ось, полюбуйтесь: http://www.pl.com.ua/main.php?Date=2009-01-01&artID=766 . Звичайно, цілком випадково всі коменти модеруються, проте юркій ґлас народа все ж бринить і через компліменти стилю і чарівності публічній дамі.
Воїстину, можна нарешті полегшено зітхнути і заспокоїтись: поки Людмила Павлівна словами винахідливої Натальї Влащенко несе пургу, як нам облаштувать Україну, ми непереможні, - ні піаром, ні політтехнологіями (цим в свойом уютном днєвнєчьгє уже професійно займається Єлєна Ященко з Одєси), ні фотошопом нас не проймеш.
Райдімо і танцюймо та прикладаймо до потрібних місць портрети
"універсального героя" - як обзиває Людмилу Павлівну неупереджений у всіх ракурсах ресурс "ПЛ": Не натякають лі вони, боронь Боже, що Людмила Павлівна - трансвестит?
Все-таки видно, що Людмила Павлівна жіночка добра, а тому коло неї тримається якийсь імідж-консультант (зрозуміло, що це не Елєна Ященко), який наполегливо утримує Людмилу Павлівну від виступів по телевізору, особливо наживо.
І ми з вами здогадуємось, чому це правильно і тільки на користь Людмилі нашій, Павлівні, - нас, голь і шельму, - нє провєдьош!!!