сни
знову мене відвідувала ясновельможна пані Фаїна Раневська. Я її називала Фаїною Григоріївною, і ми разом сміялись з якоїсь насупленої дами, що робила мені зауваження: не Григорівна, а Георгіївна!
сниться мені, що літо, але наближається Новий рік. В театрі цього сезону пані Раневська грає кілька епізодичних ролей "комічєскіх старух", вона обіцяє мені контромарку на вистави з її участю, "хотя там суєтная єрунда, нічєво прілічново нєт".
Ми сидимо в неї вдома, чаюємо, розмовляємо. Надворі теплий вечір, відкриті вікна, звідти ллється далека музика - аргентинське танго, пахне квітами і свіжістю, вечоріє, вітерець колише прозорий тюль на вікні. На підвіконні стоїть чистий, вимитий фікус. Я здивувалась - в кімнаті стоїть старий сервант, чи то секретер, круглий дерев"яний стіл з скатьоркою, крісла, на стінах портрети в рамках, старі світлі шпалери. проте так затишно, і анітрохи пилу.
Я кажу: "пані Фаїно, а давайте у мене зустрінемо Новий рік. Думаю, у Вас непогано, проте ви так часто буваєте в себе вдома, і так рідко ходите у гості, що краще змінити обстановку". Вона радо погоджується. Ми говоримо про театр, про життєві закономірності, сміємось, читаємо вголос поезію. Вона мені раптом каже, піднімаючи окуляри: "молодєц, Іра, я вніматєльно слєжу за тобой уже которий год. Чітаю твой жж. Нє бойся жить страстно, нє оглядиваясь по сторонам. А другіє... ну что другіє? Кто о ніх думал тогда, і кто тєпєрь о ніх помніт?".
Офігєть, - думаю.
Новий рік з самою Фаїною Раневською! І більше нікого і нічого не треба.
Кажу: "Фаїно Григорівно, я вас в театр підвезу, а сама за продуктами. Ви ні про що не турбуйтесь, я все сама підготую".
Скажіть, до чого сниться приготування до святкування "Нового року"? мене ці приготування переслідують, переходячи з сну в сон.
А наяву я весь час чую мелодії старовинного танго. Класно, да?
сниться мені, що літо, але наближається Новий рік. В театрі цього сезону пані Раневська грає кілька епізодичних ролей "комічєскіх старух", вона обіцяє мені контромарку на вистави з її участю, "хотя там суєтная єрунда, нічєво прілічново нєт".
Ми сидимо в неї вдома, чаюємо, розмовляємо. Надворі теплий вечір, відкриті вікна, звідти ллється далека музика - аргентинське танго, пахне квітами і свіжістю, вечоріє, вітерець колише прозорий тюль на вікні. На підвіконні стоїть чистий, вимитий фікус. Я здивувалась - в кімнаті стоїть старий сервант, чи то секретер, круглий дерев"яний стіл з скатьоркою, крісла, на стінах портрети в рамках, старі світлі шпалери. проте так затишно, і анітрохи пилу.
Я кажу: "пані Фаїно, а давайте у мене зустрінемо Новий рік. Думаю, у Вас непогано, проте ви так часто буваєте в себе вдома, і так рідко ходите у гості, що краще змінити обстановку". Вона радо погоджується. Ми говоримо про театр, про життєві закономірності, сміємось, читаємо вголос поезію. Вона мені раптом каже, піднімаючи окуляри: "молодєц, Іра, я вніматєльно слєжу за тобой уже которий год. Чітаю твой жж. Нє бойся жить страстно, нє оглядиваясь по сторонам. А другіє... ну что другіє? Кто о ніх думал тогда, і кто тєпєрь о ніх помніт?".
Офігєть, - думаю.
Новий рік з самою Фаїною Раневською! І більше нікого і нічого не треба.
Кажу: "Фаїно Григорівно, я вас в театр підвезу, а сама за продуктами. Ви ні про що не турбуйтесь, я все сама підготую".
Скажіть, до чого сниться приготування до святкування "Нового року"? мене ці приготування переслідують, переходячи з сну в сон.
А наяву я весь час чую мелодії старовинного танго. Класно, да?