о всєядності
учора я размишляла про певну "всеядність" людей у стосунках.
є категорії людей, які всім "пиздатий друг" і разом з тим, ніхто не може виділити цього "друга" як свого, "справжнього", закадичного, таксказать, друга.
є категорії людей, які пускаються в пусті балачки о том о сьом, люблять ошиваться в різношерсних компашках, причому кардинально протилежних по складу учасників (навіть полярно протилежних і несумісних). В їх хаті також можна зустріти ну вже настільки різних і несумісних пєрсонажей одночасно: щодо соціального статусу і переконань, хоч збирай колекцію антиподів. Але здебільшого з усіма господар частіше говорить про космос і нєчто туманноє, філосовскоє, нейтральне. Безрезультатні дискусії можуть тривати аж до ранку. І повторюватись знову і знову. Такі властивості душевного устройства гороскопи приписують Водоліям.
А є третя категорія людей, яких я зустріла в жж, расширів з його допомогою свій кругозор щодо "типів". Про неї і йтиметься далі.
Ці люди відрізняються певною "всєядностію". тобто їм похуй, з ким брататься, з ким випить, а часом і з ким поєбстісь. півгодини тому вони клєймілі позором одне, через півгодини, вони вже в іншому місці захищають позиції попереднього опонента.
є "всеядні", які уже свідомо дійшли до тої стадії, коли їм похуй вобше шо робиться поряд або з ними самими. у них нестримна, майже маніакальна тяга щоби постійно звиватись в людському (і не тільки) скупченні.
"всєядность" прошу не плутать з цікавістю (любопицтвом). в категоріях від найменшого до глобального масштаба мені "всєядность" видається чимось, що є ознакою серйозного розладу душі. певною мірою це виражається у всебічній нечистоплотності починаючи від гігієни, закінчуючи мораллю. такі люди в ітогє можуть єбатьця з однаковою завзятістю із "законними" і незаконними, малими, старими, одночасно з кількома, і, впослєдствії, чуть лі не курями і хомячками (як пише мастєр худслова Альберт Іорданов: "пофигу, кого: старушку согбенную ли, юнницу ли прыщавую..."). при цьому вони (їх мало, але є яскраві представники і представниці) на словах - пристрасні захисники "прав і свобод", шо вродє би непогано, але здебільшого чомусь тільки очевидних морально здвінутих особєй. вже є визначення такому явищу - ліберастія.
мені імпонують люди, які дуже вибірково ставляться до тих, кого до себе наближають, обираючи на основі своїх власних уподобань і принципів, а не "моди" чи там ще чого. а ознаки "всєядності" у вигляді навіть якоби безневинного "всєпріятія" мене починають насторожувать. а вас?
і взагалі, що вас насторожує в людях?