Що робити - не ігноруватимеш же переважну більшість народу
В попередньому пості я висловилась про базові речі елементарної інфогігієни.
Тепер друга проблема - куди не кинь, люди законтачені, в кожного в пушку рило, якщо придивитись, і неможливо повністю довіряти і покладатись у важливих питаннях, якщо володієш інформацією або просто уважно спостерігаєш за мєльканієм.
Але який вихід, - опустити руки і залишитись сам-на-сам, піти в печеру чи стати столпніком, якщо ти живеш за принципами і додержуєшся їх, а твоє середовище - ні?
Майдан в плані еволюції моїх переконань мені особисто (і таким як я) абсолютно не допоміг, ніякого цивілізаційного стрибка я не відчула, бо я живу цими переконаннями уже давно, на свій ризик, і тільки переконуюсь, що саме так найкраще.
Чим Майдан насправді корисний - уроками, що можна при наявності спільних пріорітетів успішно співпрацювати з різними людьми, навіть колишніми опонентами, і задля ефективного результату, і заради процесу самого - також. Було б ідіотичним сприймати все чорно-білим, а особистість - не в її динаміці, а в сталому вигляді. Людська особистість пластична, і часом такі метаморфози відбуваються і перетворення - здебільшого звісно, в гірший бік, але є приклади і в кращий, і їх доволі багато, щоб упевнитись, - потрібно користуватись різними вимірами і різними підходами для різних ситуацій.
Суто індивідуально, в такі екстремальні часи перевіряється на "вошивість" людська натура, це теж зрозуміло. Для багатьох людей це істотний вододіл і єдиний шанс змінити орієнтири, цінності, відчути свою дхарму.
Як бути? Ось приклад: людина викрала з каси гроші. Чи посадите ви її знову за касу? Людина не виконала завдання, чи доручите ви їй щось ще більш важливіше для вас? То чому в плані колективного й історичного суспільного здобутку - інакше?
Виходячи з п.4 попереднього поста, проілюструю ідею відповідального і уважного використання корисних рис людей, ідей і методів, проте з пересторогою і свідомим недопущенням "вирішувати все" одній особі.
Прямі трансляції майдану еспресо.тв є справді корисними для людей в регіонах чи тих, хто не може з певних причин особисто бути присутнім, так само як і спільно.тв, і не дуже якісний коментарями, але важливий у певну годину стрімінг Аронця, і цікаві прямі трансляції Дмитра Гнапа з громадського.тв - те, що їх кілька споживачу і уважному громадянину тільки користь від конкуренції.
А от коли почалась уєбанщина, і на громадське посповзались різні чєчєтови, так в цьому випадку слід проявити уважність і послідовність. По-перше, не споживати лайна, не давати хибний відгук - для команди громадського дуже важливо, скільки чоловік їх дивиться, вони бачать статистику. По-друге, треба дати їм в першу чергу розуміти, що вони роблять не так, якщо проігнорують і будуть далі чечетова запрошувати - так нахуй їх з чечетовим, каньте в небуття. Особливо якщо ви особисто долучились до фінансування чи закликали (здебільшого як це у нас водиться) інших до цього - ви просто мусите, зобов'язані вимагати звітності, прозорості і відповідальності.
Якщо раніше громадяни не могли крім пасивного ігнору впливати на телебачення, даючи фідбек, що хотілось би бачити, і в який спосіб, то зараз, позиціонуючи себе "громадським" і незалежним, команда "скрипін.тв", - мусить рахуватись з думкою потенційного інвестора - принаймні так вони ставляться до громади, бо й справді, без глядача - чи прийде чєчєтов поговорити за жизь до когось у офіс, якщо це не матиме наслідків і бажаного йому розголосу чи впливу? Те саме і щодо політиків - вони у нас мають питати думку і представляти наші інтереси в обмін на зарплату і пільги, а не свої інтереси з бонусом у вигляді зарплати, пільг і необмежених прав на збагачення і полювання на смердів.
В країні і суспільних відносинах просто необхідно вживлювати поняття цінності репутації. Ось ви, блогери, які смисли, які поняття і принципи ви готові захищати? Які корисні речі ви готові брати до вжитку? Скільки можна сперечатись про очевидні і елементарні речі, порпатись в сортах лайна, або робити вигляд, що вас не стосується і не обходить, що кругом вас лой?
Та сама Руслана, наприклад. Як би не ставитись і яких би не шукати "зливів" за великим рахунком відчергувала на сцені і в холод, і в сніг, намагаючись повернути бодай який імідж після того, як зіпсувала репутацією політичною своєю тушкованістю. Бо просиділа штани в депутатському кріслі без будь-якої користі, не відмовившись проте від зарплат, надбавок і пільг, доволі істотних, що уже концертуванням можна було й не займатись. Хай далі співає і пританцьовує, коли розумні і діяльні люди беруть паузу на відпочинок, не більше.
І так з кожним, хто уже не "те дівча". Головний принцип - не довіряти стратегічно важливих рішень, тримати рівно настільки на дистанції від історично значимих поворотів, наскільки це можливо, бо раз скурвились - скурвляться вдруге, втретє, за звичкою, потім знову попросяться, і так довічно можуть пересирать. Проблема в тих, хто це ковтає і приймає, тєрпіли - це корінь розпущеності і безкарності, оці "ввічливі" глядачі, мовчазні критики, що бояться голову піднять - це ваш здобуток - уєбанщина і сором, ті, хто вас прокидує, сорому не знає.
Що таке виховання, педагогіка? Інклюзивність, але з віхами і чіткою системою схвалень-порікань. Прої..в - значить іди підмітати вулицю, до побачення, умисно чи по дурості - нікого не обходить, ти себе дискредитував в цій ролі. Займись суспільно корисною працею, а згодом, може буде шанс виправити, але уже в іншій ролі, іншому місці з іншими результатами. Добрєнькость за рахунок чужих втрат - це потурання злочину, що є також злочином по суті.
Помалу, потрошки слід давати можливість ближньому, який оступився, "відпрацювати" в цілком чітко визначений спосіб, з конкретними результатами, ми всі вчимося на своїх помилках, тож важливо не впадати у відчай, а принести користь спільній справі і громаді - це розумно і доволі прагматично. Саме це свідчить про те, що людина щиро визнає провину і справді готова до трансформації. Саме таке ставлення є любов'ю до ближнього, а не потуранню вадам своєю поблажливістю.
Я з певного часу уважно слідкую за категорією "напів-". Напів-правдивих і доволі хитрих тролєй, - наприклад для мене особисто в полі пильної уваги і спостереження такі персонажі як Мустафа Наєм, Євгеній Іхельзон, який часом доволі корисні і влучні зауваження постить, всякі Капранови, Карпи чи прочі мутняки, хворі на нарцисизм, пронири і сєбє на умє, які - що будь-яка ситуація завжди не в "пропав" а в "пан", при дивідендах. В цій категорії "особливого спостереження" і Фаріон, з якою іноді можна погодитись. Так, це вимагає уваги і часу, але зрештою скільки часу просрано і продовжує просиратись, скільки людиногодин в соціальних мережах і тролятнях - порятунок у власних руках.
Висловлене вище не стосується списку безнадійних уродів, яким місце в історії України тільки на звалищі і біля ганебного стовба. Цим - "позовітє Вія" - подібне подібному.
Зважати на інфантильних услужлівих дурнів не треба - хто про них згадає колись, і хто про них попіклується зараз, кому вони нужні - хіба на мінеральні добрива в ґрунт, бо в нездоровій свідомості і органи нездорові. Як тільки трошки розвидниться, вони самі побіжать перед поїздом, який рушить, як бандерлоги, не обладая свідомістю вони завжди, проте чутко тримають флюгер - кожна собака загавкала про перестройку, потім незалежність і економічні реформи, покращення, євроінтеграцію, тільки з'явився новий меседж - понесли в пащі.
Тепер друга проблема - куди не кинь, люди законтачені, в кожного в пушку рило, якщо придивитись, і неможливо повністю довіряти і покладатись у важливих питаннях, якщо володієш інформацією або просто уважно спостерігаєш за мєльканієм.
Але який вихід, - опустити руки і залишитись сам-на-сам, піти в печеру чи стати столпніком, якщо ти живеш за принципами і додержуєшся їх, а твоє середовище - ні?
Майдан в плані еволюції моїх переконань мені особисто (і таким як я) абсолютно не допоміг, ніякого цивілізаційного стрибка я не відчула, бо я живу цими переконаннями уже давно, на свій ризик, і тільки переконуюсь, що саме так найкраще.
Чим Майдан насправді корисний - уроками, що можна при наявності спільних пріорітетів успішно співпрацювати з різними людьми, навіть колишніми опонентами, і задля ефективного результату, і заради процесу самого - також. Було б ідіотичним сприймати все чорно-білим, а особистість - не в її динаміці, а в сталому вигляді. Людська особистість пластична, і часом такі метаморфози відбуваються і перетворення - здебільшого звісно, в гірший бік, але є приклади і в кращий, і їх доволі багато, щоб упевнитись, - потрібно користуватись різними вимірами і різними підходами для різних ситуацій.
Суто індивідуально, в такі екстремальні часи перевіряється на "вошивість" людська натура, це теж зрозуміло. Для багатьох людей це істотний вододіл і єдиний шанс змінити орієнтири, цінності, відчути свою дхарму.
Як бути? Ось приклад: людина викрала з каси гроші. Чи посадите ви її знову за касу? Людина не виконала завдання, чи доручите ви їй щось ще більш важливіше для вас? То чому в плані колективного й історичного суспільного здобутку - інакше?
Виходячи з п.4 попереднього поста, проілюструю ідею відповідального і уважного використання корисних рис людей, ідей і методів, проте з пересторогою і свідомим недопущенням "вирішувати все" одній особі.
Прямі трансляції майдану еспресо.тв є справді корисними для людей в регіонах чи тих, хто не може з певних причин особисто бути присутнім, так само як і спільно.тв, і не дуже якісний коментарями, але важливий у певну годину стрімінг Аронця, і цікаві прямі трансляції Дмитра Гнапа з громадського.тв - те, що їх кілька споживачу і уважному громадянину тільки користь від конкуренції.
А от коли почалась уєбанщина, і на громадське посповзались різні чєчєтови, так в цьому випадку слід проявити уважність і послідовність. По-перше, не споживати лайна, не давати хибний відгук - для команди громадського дуже важливо, скільки чоловік їх дивиться, вони бачать статистику. По-друге, треба дати їм в першу чергу розуміти, що вони роблять не так, якщо проігнорують і будуть далі чечетова запрошувати - так нахуй їх з чечетовим, каньте в небуття. Особливо якщо ви особисто долучились до фінансування чи закликали (здебільшого як це у нас водиться) інших до цього - ви просто мусите, зобов'язані вимагати звітності, прозорості і відповідальності.
Якщо раніше громадяни не могли крім пасивного ігнору впливати на телебачення, даючи фідбек, що хотілось би бачити, і в який спосіб, то зараз, позиціонуючи себе "громадським" і незалежним, команда "скрипін.тв", - мусить рахуватись з думкою потенційного інвестора - принаймні так вони ставляться до громади, бо й справді, без глядача - чи прийде чєчєтов поговорити за жизь до когось у офіс, якщо це не матиме наслідків і бажаного йому розголосу чи впливу? Те саме і щодо політиків - вони у нас мають питати думку і представляти наші інтереси в обмін на зарплату і пільги, а не свої інтереси з бонусом у вигляді зарплати, пільг і необмежених прав на збагачення і полювання на смердів.
В країні і суспільних відносинах просто необхідно вживлювати поняття цінності репутації. Ось ви, блогери, які смисли, які поняття і принципи ви готові захищати? Які корисні речі ви готові брати до вжитку? Скільки можна сперечатись про очевидні і елементарні речі, порпатись в сортах лайна, або робити вигляд, що вас не стосується і не обходить, що кругом вас лой?
Та сама Руслана, наприклад. Як би не ставитись і яких би не шукати "зливів" за великим рахунком відчергувала на сцені і в холод, і в сніг, намагаючись повернути бодай який імідж після того, як зіпсувала репутацією політичною своєю тушкованістю. Бо просиділа штани в депутатському кріслі без будь-якої користі, не відмовившись проте від зарплат, надбавок і пільг, доволі істотних, що уже концертуванням можна було й не займатись. Хай далі співає і пританцьовує, коли розумні і діяльні люди беруть паузу на відпочинок, не більше.
І так з кожним, хто уже не "те дівча". Головний принцип - не довіряти стратегічно важливих рішень, тримати рівно настільки на дистанції від історично значимих поворотів, наскільки це можливо, бо раз скурвились - скурвляться вдруге, втретє, за звичкою, потім знову попросяться, і так довічно можуть пересирать. Проблема в тих, хто це ковтає і приймає, тєрпіли - це корінь розпущеності і безкарності, оці "ввічливі" глядачі, мовчазні критики, що бояться голову піднять - це ваш здобуток - уєбанщина і сором, ті, хто вас прокидує, сорому не знає.
Що таке виховання, педагогіка? Інклюзивність, але з віхами і чіткою системою схвалень-порікань. Прої..в - значить іди підмітати вулицю, до побачення, умисно чи по дурості - нікого не обходить, ти себе дискредитував в цій ролі. Займись суспільно корисною працею, а згодом, може буде шанс виправити, але уже в іншій ролі, іншому місці з іншими результатами. Добрєнькость за рахунок чужих втрат - це потурання злочину, що є також злочином по суті.
Помалу, потрошки слід давати можливість ближньому, який оступився, "відпрацювати" в цілком чітко визначений спосіб, з конкретними результатами, ми всі вчимося на своїх помилках, тож важливо не впадати у відчай, а принести користь спільній справі і громаді - це розумно і доволі прагматично. Саме це свідчить про те, що людина щиро визнає провину і справді готова до трансформації. Саме таке ставлення є любов'ю до ближнього, а не потуранню вадам своєю поблажливістю.
Я з певного часу уважно слідкую за категорією "напів-". Напів-правдивих і доволі хитрих тролєй, - наприклад для мене особисто в полі пильної уваги і спостереження такі персонажі як Мустафа Наєм, Євгеній Іхельзон, який часом доволі корисні і влучні зауваження постить, всякі Капранови, Карпи чи прочі мутняки, хворі на нарцисизм, пронири і сєбє на умє, які - що будь-яка ситуація завжди не в "пропав" а в "пан", при дивідендах. В цій категорії "особливого спостереження" і Фаріон, з якою іноді можна погодитись. Так, це вимагає уваги і часу, але зрештою скільки часу просрано і продовжує просиратись, скільки людиногодин в соціальних мережах і тролятнях - порятунок у власних руках.
Висловлене вище не стосується списку безнадійних уродів, яким місце в історії України тільки на звалищі і біля ганебного стовба. Цим - "позовітє Вія" - подібне подібному.
Зважати на інфантильних услужлівих дурнів не треба - хто про них згадає колись, і хто про них попіклується зараз, кому вони нужні - хіба на мінеральні добрива в ґрунт, бо в нездоровій свідомості і органи нездорові. Як тільки трошки розвидниться, вони самі побіжать перед поїздом, який рушить, як бандерлоги, не обладая свідомістю вони завжди, проте чутко тримають флюгер - кожна собака загавкала про перестройку, потім незалежність і економічні реформи, покращення, євроінтеграцію, тільки з'явився новий меседж - понесли в пащі.