щодо історичної пам'яті, на дрібно-побутовому рівні. з таких ніби "дрібниць" складається пазл сучасної України, від якої тхне мертв'ячиною, з якої хочеться утікати світ за очі, бо немає надій що навіть найближчі усвідомлюють, що роблять.
насамперед, в собі варто зупинити раз і назавжди міазми радянської пропаганди. і тоді стане кричущою підміна і торжество інфернальних знаків і символів довкола.
важливо змінити ставлення. не продовжувать в собі десятипоколінневе кріпацтво батьків, які жили на догоду, і все одно - нікому не догодили, ні дітям, ні сусідам, ні начальству.
будьмо пильні.