цікавий хід був би
Ось стаття, написана під псевдонімом, яка викликає певні роздуми, і якщо подумати, пояснює ситуацію, чому фігуранти і близькі ведуть себе саме так. По-перше, Янукович хоче показати дієвість своєї влади і політичної волі, оскільки все решту він уже просрав. По-друге, при цьому треба ніби й "Данілича" не обраджать, але й не давать йому спуску, аби не
( Read more... )
"...одного разу, було це, мабуть, одразу після Трійці 1999-го, я сів за кермо авто, і вихавши на вулиці звичним рухом ввімкнув радіо, Почув м’який чоловічий баритон. Він розповідав слухачам столичного радіо FM “Континент”, оскільки мій приймач завжди був налаштований саме на його хвилю, особисто про… мене.
Про те, що редагована мною колись компартійна газета «Правда України» стала демократичним виданням, а напередодні парламентських виборів 1998-го об’єдналася з опозиційною до влади Л. Кучми партією “Громада” Павла Лазаренка. Що Павло Іванович, мабуть, мав аж надто амбітні плани по завоюванню місць у Верховній Раді, позаяк головного редактора надзвичайно критичної до влади газети записав лише сороковим у партійних список із виборів народних депутатів України. Оскільки керівник видання не пройшов до парламенту, Леонідові Кучмі, за допомогою міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та міністра інформації Зиновія Кулика вдалося досить легко, під надуманими приводами, розтрощити і буквально знищити єдину по-справжньому опозиційну центральну газету України, а головного редактора на сім із лишком місяців запроторити до в’язниці, навішавши на нього аж п’ять кримінальних справ - одну від одної страшнішу.
Зачувши все це, я нажав на гальма, і буквально зупинився посередині вулиці. Зчинився страшенний ґвалт клаксонів. Довелося з’їхати до бордюру.
Я так і просидів усю передачу за кермом, живо ловлячи кожне слово. Чекав до останньої хвилини, хоча в передачі розповідалося й про інші факти щодо придушення в Україні демократії і свободи слова. І таки дочекався. Прощаючись із радіослухачами, ведучий представився: Георгій Гонгадзе..."
я не знаю, що є правда, а що ні в справі Ґонґадзе. але мене ні грама не цікавить, як він позичав і не віддавав, з ким він жив і в кого пропадав. мене не цікавить, що Тарас Шевченко чорно пив, і "ходив по бабах", що Шухевич мав коханок. не треба ні з кого робити ідола. просто декотрі люди добре роблять свою справу (звичайно, якийсь особистий дарк сайд рано чи пізно стане в тому на заваді) і треба віддавати їм належне.
Reply
Reply
Leave a comment