звіт про пакращення
Щоразу, коли відвідую Вінницю, наступає якесь полегшення. Мені хочеться зробити ремонт там і туди переїхати згодом, і я розумію, що зробила правильний вибір - мене там абсолютно ніщо не дратує. Там немає дурного пафосу, люди загалом україномовні і якісь...людяні.
Дорогою туди їхали в купе з жінкою, років біля 40 з немовлям. Я ніколи до того не бачила, щоб дитина весь час посміхалась, не вередувала, не плакала. Власне, і сама жінка, в якої це не єдина дитина, і старші діти уже повнолітні і сама випромінює якийсь приємний спокій, такий український народний дзен. Щодо одягу і зовнішності - теж все гармонійно, неможливо визначити, чи вона з села, чи з столиці. Вбрана скромно, але зі смаком.
Дорогою назад переконалась, що за два чи три роки ситуація з пасажирами, котрі, коли ще далеко і довго до зупинки виходу по якомусь невідомому мені таємному стадному сигналу зіскакують з місць і вишикуються в натовп до дверей і так стоять, пріючи в одязі - що в поїздах, що в літаках - власне, по чому і впізнаєш "соотєчєствєннігов", зменшилась відсотків на 5-10. Цього разу доїзджали стоячи в проході десь відсотків 30 від кількості у вагоні. Натомість решта, як і належить істотам розумним, шляхетно сидячи дочекались зупинки, потім одяглися і вийшли.
Ну не надія лі на майбутнє?
Дорогою туди їхали в купе з жінкою, років біля 40 з немовлям. Я ніколи до того не бачила, щоб дитина весь час посміхалась, не вередувала, не плакала. Власне, і сама жінка, в якої це не єдина дитина, і старші діти уже повнолітні і сама випромінює якийсь приємний спокій, такий український народний дзен. Щодо одягу і зовнішності - теж все гармонійно, неможливо визначити, чи вона з села, чи з столиці. Вбрана скромно, але зі смаком.
Дорогою назад переконалась, що за два чи три роки ситуація з пасажирами, котрі, коли ще далеко і довго до зупинки виходу по якомусь невідомому мені таємному стадному сигналу зіскакують з місць і вишикуються в натовп до дверей і так стоять, пріючи в одязі - що в поїздах, що в літаках - власне, по чому і впізнаєш "соотєчєствєннігов", зменшилась відсотків на 5-10. Цього разу доїзджали стоячи в проході десь відсотків 30 від кількості у вагоні. Натомість решта, як і належить істотам розумним, шляхетно сидячи дочекались зупинки, потім одяглися і вийшли.
Ну не надія лі на майбутнє?