сила обіймів
я маю у френдах на фб Міхеіла Саакашвілі, Президента Грузії. звісно, в нього є прес-служба, піарники. кожного тижня, навіть кожного дня там з'являються пости з фотографіями. ось він обімає якусь плачущу тітку, яка затуляє лице, ось він підкотивши джинси, йде з суворими сільськими дядьками через брід гірського потоку. на іншому фото він сидить за столом в звичайному помешканні, з скромною обстановкою, з якимись людьми.
ще далі він тримає за плече діда, який зморшкуватим обличчям чи то всміхається, чи то скривився від плачу. чомусь ці фото не викликають іронії.
я бачила суворе і задумливі вирази обличчя Путіна у вертольотах над палаючими лісами. я бачила обличчя Мєдвєдєва, який іде ніби поряд зі звичайними людьми, або протягує через сітку паркана руку до дітей. але все це швидше виглядає як "дядя прийшов до вольєра із звірятами", а не як зустріч сина, брата, друга з ближнім, людиною в біді. я не можу уявити жодного українського президента в такій обстановці чомусь. Янукович, навіть зробивши (може і щиро) печальне чи участлівоє лице, виглядає завжди якщо не супер-комічно то справді так, ніби його врізали в обстановку в фотошопі. я кожного разу кажу сама собі, дивлячись на ці світлини: "не вірю".
я не можу уявити, щоб такий вираз обличчя можна було навчитись робити на камеру. і судячи з кількості і періодичності таких постів, я таки вірю, що можна бути іншим. як можна не заздрити і не протидіяти Саакашвілі, який на теренах імперій зла є наочним прикладом "іншого виміру".
Ющенко разом з Саакашвілі проходили програму навчань і стажувань стосовно реформ і подолання корупції. Саакашвілі повернувся і вирішив почати втілювати.
скажіть, хто може уявити Януковича в аналогічних фотах (навіть постановочних), щоб не викликало це іронії, сорому і гіркого сміху?
ще далі він тримає за плече діда, який зморшкуватим обличчям чи то всміхається, чи то скривився від плачу. чомусь ці фото не викликають іронії.
я бачила суворе і задумливі вирази обличчя Путіна у вертольотах над палаючими лісами. я бачила обличчя Мєдвєдєва, який іде ніби поряд зі звичайними людьми, або протягує через сітку паркана руку до дітей. але все це швидше виглядає як "дядя прийшов до вольєра із звірятами", а не як зустріч сина, брата, друга з ближнім, людиною в біді. я не можу уявити жодного українського президента в такій обстановці чомусь. Янукович, навіть зробивши (може і щиро) печальне чи участлівоє лице, виглядає завжди якщо не супер-комічно то справді так, ніби його врізали в обстановку в фотошопі. я кожного разу кажу сама собі, дивлячись на ці світлини: "не вірю".
я не можу уявити, щоб такий вираз обличчя можна було навчитись робити на камеру. і судячи з кількості і періодичності таких постів, я таки вірю, що можна бути іншим. як можна не заздрити і не протидіяти Саакашвілі, який на теренах імперій зла є наочним прикладом "іншого виміру".
Ющенко разом з Саакашвілі проходили програму навчань і стажувань стосовно реформ і подолання корупції. Саакашвілі повернувся і вирішив почати втілювати.
скажіть, хто може уявити Януковича в аналогічних фотах (навіть постановочних), щоб не викликало це іронії, сорому і гіркого сміху?